<?xml version='1.0' encoding='utf-8' ?>
<!--  If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/  -->
<rss version='2.0' xmlns:lj='http://www.livejournal.org/rss/lj/1.0/' xmlns:media='http://search.yahoo.com/mrss/' xmlns:atom10='http://www.w3.org/2005/Atom'>
<channel>
  <title>evtelis</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/</link>
  <description>evtelis - LiveJournal.com</description>
  <lastBuildDate>Wed, 09 May 2012 12:57:21 GMT</lastBuildDate>
  <generator>LiveJournal / LiveJournal.com</generator>
  <lj:journal>evtelis</lj:journal>
  <lj:journalid>1516782</lj:journalid>
  <lj:journaltype>personal</lj:journaltype>
  <atom10:link rel='hub' href='http://pubsubhubbub.appspot.com/' />
  <image>
    <url>http://l-userpic.livejournal.com/85042864/1516782</url>
    <title>evtelis</title>
    <link>http://evtelis.livejournal.com/</link>
    <width>60</width>
    <height>100</height>
  </image>

<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/42927.html</guid>
  <pubDate>Wed, 09 May 2012 12:57:21 GMT</pubDate>
  <title>Кем не являются раскольники с их точки зрения )))</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/42927.html</link>
  <description>«Еще у раскольников - у всех поголовно! - кривые ноги, нечищенные зубы, вши в голове, поллитровка в кармане, крестятся они тризубом и поют &quot;Регочи, дівко незасватана!&quot;»&lt;br /&gt;&lt;a href=&apos;http://diak-kuraev.livejournal.com/330916.html?replyto=65670564&apos;&gt;http://diak-kuraev.livejournal.com/330916.html?replyto=65670564&lt;/a&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/42927.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>7</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/42555.html</guid>
  <pubDate>Wed, 09 May 2012 09:42:58 GMT</pubDate>
  <title>С ПРАЗДНИКОМ ВЕЛИКОЙ ПОБЕДЫ!</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/42555.html</link>
  <description>&lt;div&gt;&lt;img src=&quot;http://1941-1945.at.ua/_ph/9/581161248.jpg&quot; /&gt;&lt;/div&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/42555.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>1</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/42331.html</guid>
  <pubDate>Tue, 08 May 2012 11:43:57 GMT</pubDate>
  <title>Нет власти не от Бога!</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/42331.html</link>
  <description>Андрей Десницкий, Pravmir.ru&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Всякая душа да будет покорна высшим властям, ибо нет власти не от Бога; существующие же власти от Бога установлены. Посему противящийся власти противится Божию установлению»– эта цитата из Послания апостола Павла к Римлянам (13:1-2) и некоторые другие, подобные ей, стали очень популярны в декабре минувшего года. Вывод из них делается вполне однозначный: христианину недопустимо хоть в чем-то противодействовать или даже возражать законным властям своей страны, например, выходить на митинги. Но, с другой стороны, разве не бывает так, что существующие власти требуют от христианина чего-то, противного его совести? В истории мы находим немало таких примеров.&lt;br /&gt;Раннехристианские мученики были официально преследуемы за государственные преступления: они отказывались приносить жертву богам, в том числе и императору. Им никто не запрещал верить в Христа, даже не заставлял их всерьез верить в Юпитера или Зевса, надо было только поучаствовать в обязательном для всех подданных империи культе, хотя бы чисто символически. Они шли на смерть, не желая лицемерить.&lt;br /&gt;А новомученики в нашей стране? Они тоже уклонялись от исполнения всяких декретов Совнаркома, отменявших христианство на территории Республики Советов. И в этом нет ничего нового, в Новом Завете прежде Послания к Римлянам идут Деяния Апостолов, и вот какой ответ апостолы дали Синедриону, вполне законному органу власти, на требование прекратить свою проповедь:«должно повиноваться больше Богу, нежели человекам» (5:29).&lt;br /&gt;Тогда, может быть, принцип тут такой: полностью подчиняться любому повелению властей кроме тех случаев, когда они требуют лично от тебя чего-то противного вере и Божьей воле?&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Но раскроем Евангелие, оно идет в самом начале Нового Завета, и первым упомянут в нем Иоанн Креститель… Все помнят, что он был казнен царем Иродом, но за что именно? За то, что обличал его нечестивый брак: Ирод увел жену у собственного брата. Зачем Иоанн вмешался в это частное дело, ведь царь ничего от него не требовал, и, более того, «Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его» (от Марка 6:20). Не лучше ли было использовать это расположение, чтобы повлиять и на самого царя, а через него – на жизнь во всей стране? Зачем было идти на принцип, обострять отношения, да так, что дело кончилось казнью? Может быть, Иоанн Креститель был религиозным экстремистом?&lt;br /&gt;Но давайте посмотрим на историю Византии, где существовала или, по крайней мере, провозглашалась «симфония властей», светской и духовной. Впервые ее идеал был выражен в введении к 6-й новелле Юстиниана (IV век):&lt;br /&gt;«Величайшие дары Божии, данные людям высшим человеколюбием – это священство и царство. Первое служит делам Божеским, второе заботится о делах человеческих. Оба происходят из одного источника и украшают человеческую жизнь. Поэтому, если первое поистине беспорочно и украшено верностью Богу, а второе украшено правильным и порядочным государственным строем, между ними будет доброе согласие».&lt;br /&gt;Обратим внимание на условие: священство должно быть беспорочно, а царство – правильно и упорядочено, иначе никакого согласия быть не может.&lt;br /&gt;В византийской истории бывало между двумя этими властями согласие, но бывало и иное. Как ласково и благожелательно приняла в Константинополе императорская чета, Аркадий и Евдоксия, знаменитого проповедника, святителя Иоанна Златоуста, и с каким жаром обрушил он на их головы свои проповеди! А когда его просили уняться, когда грозили ему карами, ответил он прямо с амвона: «Вновь Иродиада беснуется, вновь возмущается, вновь пляшет, вновь требует главы Иоанна на блюде». Это напрямую сказано об императрице.&lt;br /&gt;И по какому, интересно, поводу обострился конфликт? Да по самому ничтожному: серебряную статую императрицы установили на ипподроме, чтобы потешить матушку-государыню, воздавая ей почести.&lt;br /&gt;И это далеко не единственный пример… Вот император Лев VI, нарушив церковные обычаи и гражданский закон, изданный его отцом Василием I, вступил в четвертый брак. Как и в случае с Иродом, и с Евдоксией – казалось бы, его частное дело. Но когда император во главе торжественной процессии на Рождество 906 г. отправился в собор Святой Софии, патриарх Николай Мистик захлопнул перед ним двери храма и при всем народе обличил его грех.&lt;br /&gt;Еще один подобный эпизод связан с именем Михаила Палеолога, ослепившего в 1261 г. своего формального соправителя и единственного законного наследника престола Иоанна IV, тогда еще ребенка. Этот было не только зверством, но и клятвопреступлением, ведь прежде Михаил поклялся не причинять вреда мальчику-наследнику. Церковь не могла согласиться с таким поступком; император, не желая принимать обличений, после долгих споров низложил сперва законного патриарха Арсения (1265 г.), потом и собственного ставленника Германия (1266 г.), но все же в 1267 г. ему пришлось публично каяться в своем грехе перед третьим патриархом, Иосифом.&lt;br /&gt;Откуда такая неуступчивость и принципиальность? Ну что стоило промолчать, да еще и оправдать свое молчание цитатой из апостола… И как вообще совместить эти протесты с той самой цитатой? Как же спорить с властью, если она от Бога?&lt;br /&gt;Тот же святитель Иоанн Златоуст вполне ясно разрешил эти недоумения в своем комментарии на это Послание:&lt;br /&gt;«Неужели всякий начальник поставлен от Бога? Не то говорю я, отвечает апостол. У меня теперь идет речь не о каждом начальнике в отдельности, но о самой власти. Существование властей, при чем одни начальствуют, а другие подчиняются, и то обстоятельство, что все происходит не случайно и произвольно, так чтобы народы носились туда и сюда, подобно волнам, – все это я называю делом Божьей Премудрости».&lt;br /&gt;Иными словами, христиане не призваны поддерживать любую наличную власть во всех ее действиях, они обязаны уважать ее законные требования, и только. А как же соотнести этот самый установленный Богом принцип власти, как его трактует Златоуст, с конкретным государственным устройством, явно несовершенным, и с конкретными правителями, явно небезгрешными. Что же, сказать, что нам важен лишь общий принцип, а люди и учреждения нам безразличны?&lt;br /&gt;Вовсе нет. Иоанн Креститель, Иоанн Златоуст, Николай Мистик и многие другие обличали властителей именно потому, что те были им небезразличны. Заметим, что они при этом не устраивали дворцовых переворотов или революций.&lt;br /&gt;Точно так же и в России святитель Тихон решительно анафематствовал в 1918 г. большевиков, но отказался явно поддержать Белое движение: гражданская война не может получить христианского благословения.&lt;br /&gt;Точно так же апостолы не пытались свергнуть Синедрион, а мученики не поднимали восстания против римского владычества. Их оружием было слово, а не меч.&lt;br /&gt;Формы государственного устройства переменчивы, и в самих этих переменах мы видим проявление Божьей воли. Церковь свидетельствует об этом в Рождественской стихире монахини-поэтессы Кассии:&lt;br /&gt;«Августу единоначальствующу на земли, многоначалие человеков преста; и Тебе вочеловечшуся от Чистыя, многобожие идолов упразднися. Под единым царством мирским гради быша, и во едино владычество Божества языцы вероваша. Написашася людие повелением кесаревым, написахомся вернии именем Божества, Тебе вочеловечшагося Бога нашего. Велия Твоя милость, Господи, слава Тебе».&lt;br /&gt;Действительно, христианская проповедь смогла распространиться по всему Средиземноморью только потому, что это была территория единого государства с развитой инфраструктурой. Если бы вместо Рима на этой территории сохранялось множество мелких царств, воюющих друг с другом, сделать это было бы намного труднее. Сам апостол Павел попал в Рим, воспользовавшись своим правом римского гражданина просить суда у императора – он, кстати, не колеблясь, напоминал власти о своих законных правах, когда это помогало делу проповеди.&lt;br /&gt;Несомненно, была Божья рука и в том византийском государственном устройстве, которое мы сегодня связываем с понятием симфонии, была она и в том, что это устройство прекратилось. И революции, и гонения, и бедствия – они тоже происходят не без Божьей воли, хотя здесь мы скорее привыкли говорить о «попущении»: Бог позволил свершиться злу, которое замыслили люди. Трудно не увидеть волю Божью и в том, что сегодня наша страна, как и большинство ее соседей, живет по демократической конституции, нравится нам это или нет.&lt;br /&gt;Каков же общий христианский принцип отношения к власти? Если она противится христианству, христиане должны оставаться собой, исполняя ее требования в той части, которая не противоречит их христианской совести. Зло и насилие побеждается добром, а не ответным насилием, учил в Нагорной проповеди Христос. Это трудно исполнить, но вполне легко понять.&lt;br /&gt;А вот как быть в тех случаях, когда власть считает себя христианской или хотя бы сочувствует христианству? Сотрудничать с ней, но неукоснительно напоминать ей о законах, если она их нарушает, даже там, где это не затрагивает лично нас.&lt;br /&gt;Что нам, казалось бы, до незаконных браков царя Ирода или императора Льва, не лучше ли промолчать в таких случаях? Но ведь самую резкую отповедь Христа в Евангелии получало религиозное лицемерие: живешь в свое удовольствие, но делаешь вид, что соблюдаешь все законы. Так что поступать по принципу «нас не трогают, вот и мы не высовываемся», конечно, можно, только в этом нет ничего от апостольской заповеди. Точно так же не имеет отношения к христианству и революционный пафос «весь мир насилья разрушить, а затем» построить мир еще более жуткого насилья.&lt;br /&gt;Мирно, но твердо напоминать властителям о тех нормах и законах, которые они на словах сами признают для себя, но не спешат на деле исполнять – вот это вполне по-христиански.</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/42331.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>8</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/42146.html</guid>
  <pubDate>Fri, 27 Apr 2012 22:44:57 GMT</pubDate>
  <title>В Киеве прошла национальная акция: НЕТ — гей-параду, ДА — законопроекту № 8711</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/42146.html</link>
  <description>&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;&lt;i&gt;Кого Бог создал для Адама: Севу или Еву? Такой вопрос поставили участники акции &amp;laquo;Запретить пропаганду гомосексуализма&amp;raquo;, которая состоялась&lt;/i&gt;&lt;i&gt; в Киеве под стенами Администрации Президента Украины и Киевской городской администрации 27 апреля.&lt;/i&gt;&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;С 8.30 активисты раздавали листовки на улицах недалеко от Администрации Президента и Киевской мэрии. А около десяти часов утра на Банковой, 11 уже собралось несколько сотен участников&amp;nbsp;&amp;mdash; представителей общественных организаций Киева и других городов, церквей разных конфессий и просто неравнодушных людей и семей с детьми. Они получили транспаранты и скандировали лозунги: &amp;laquo;Гомосексуализм&amp;nbsp;&amp;mdash; это зло&amp;raquo;, &amp;laquo;Брак&amp;nbsp;&amp;mdash; это союз мужчины и женщины&amp;raquo;, &amp;laquo;Гомосексуализм&amp;nbsp;&amp;mdash; угроза национальной безопасности!&amp;raquo;, &amp;laquo;Любовь против гомосексуализма&amp;raquo; и другие.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;Лидеры общественных организаций, священники и активисты, которые выступают против гомосексуализма, гендерной политики, ювенальной юстиции, выступали перед общественностью. Они говорили о последствиях пропаганды гомосексуализма и антисемейных ценностей: распространении эпидемии ВИЧ/СПИД, усугублении демографического кризиса, разрушении института семьи, сужении конституционных прав граждан (родителей и детей). Вместе с этим требовали от органов власти принятия закона о запрете пропаганды гомосексуализма (№ 8711) и недопущения проведения в Киеве гей-парада в мае этого года и в будущем.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;После выступлений вся колонна с лозунгом &amp;laquo;Украина&amp;nbsp;&amp;mdash; христианская&amp;raquo; и национальным флагом Украины проследовала центральными улицами Киева к Киевской городской администрации, скандируя: &amp;laquo;Нет&amp;nbsp;&amp;mdash; гей-параду в Украине&amp;raquo;, &amp;laquo;Мама, папа и я&amp;nbsp;&amp;mdash; счастливая семья&amp;raquo;, &amp;laquo;Традиционная семья&amp;nbsp;&amp;mdash; единая страна!&amp;raquo;.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;Участники акции считают, что &amp;laquo;пропаганда гомосексуализма &amp;ndash; это популяризация антисемейных ценностей, нездорового образа жизни, распространение морального распутства, духовной деградации и физического извращения. Пропаганда гомосексуализма&amp;nbsp;&amp;mdash; явление, равноценное пропаганде порнографии, алкоголизма или наркомании, и является нарушением прав человека как социально-культурного члена общества&amp;raquo;.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;Напоследок организаторы мероприятия передали утвержденную Резолюцию с подписями представителю КГГА.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;Опираясь на Конституционные принципы, участники акции в своей Резолюции выдвинули два основных требования к органам власти:&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;&amp;mdash; не допустить проведения гей-парада и подобных мероприятий в Киеве и в Украине;&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;&amp;mdash; принять законопроект № 8711 о запрете пропаганды гомосексуализма.&lt;/p&gt;&lt;p style=&quot;text-align:justify;text-indent:27.0pt;&quot;&gt;Напомним, что 20 июня 2011 года Верховной Радой Украины зарегистрирован проект закона № 8711 &amp;laquo;О внесении изменений к некоторым законодательным актам (относительно защиты прав детей на безопасное информационное пространство)&amp;raquo;. Им предусматривается введение наказания за пропаганду гомосексуализма в Украине.&lt;/p&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00001aza/&quot;&gt;&lt;img height=&quot;400&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00001aza&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00002xyw/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;450&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00002xyw&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00003pqd/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;399&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00003pqd&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/000041ba/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;399&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/000041ba&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00005b8f/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;399&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00005b8f&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00006g8g/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;400&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00006g8g&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00007xp0/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;399&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00007xp0&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00008w51/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;399&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/00008w51&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;div style=&quot;text-align: center&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/0000991g/&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;450&quot; src=&quot;http://pics.livejournal.com/evtelis/pic/0000991g&quot; style=&quot;border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid; margin-left: 5px; margin-right: 5px; margin-top: 5px; margin-bottom: 5px; border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px&quot; width=&quot;600&quot; /&gt;&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name=&apos;cutid1-end&apos;&gt;&lt;/a&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/42146.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>2</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/40768.html</guid>
  <pubDate>Wed, 25 Apr 2012 12:37:56 GMT</pubDate>
  <title>А Патриарх таки прав!</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/40768.html</link>
  <description>Оригинал взят у &lt;span class=&apos;ljuser ljuser-name_ann_d&apos; lj:user=&apos;ann_d&apos; style=&apos;white-space:nowrap&apos;&gt;&lt;a href=&apos;http://ann-d.livejournal.com/profile&apos;&gt;&lt;img src=&apos;http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1&apos; alt=&apos;[info]&apos; width=&apos;16&apos; height=&apos;16&apos; style=&apos;vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;&apos;/&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href=&apos;http://ann-d.livejournal.com/&apos;&gt;&lt;b&gt;ann_d&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt; в &lt;a href=&quot;http://pravoslav-ru.livejournal.com/4927456.html&quot;&gt;post&lt;/a&gt;&lt;div&gt;&lt;div style=&quot;border:1px solid #d3d3d3; padding:12px 15px;background-color:#F6F6F6; font-family:Verdana, sans-serif;&quot;&gt;	&lt;table style=&quot;border-width:0px;&quot; cellspacing=&quot;0&quot; cellpadding=&quot;0&quot;&gt; &lt;tr&gt; &lt;td&gt; &lt;/td&gt; &lt;td&gt; &lt;div style=&quot;text-align:right&quot;&gt; &lt;a target=&quot;_blank&quot; href=&quot;http://www.pravmir.ru&quot; title=&quot;Православие и мир&quot; style=&quot;text-decoration:none;&quot; rel=&quot;nofollow&quot;&gt;&lt;img border=&quot;0&quot; src=&quot;http://www.pravmir.ru/wp-content/themes/-pravmir_theme_02/images/pravmir-logo.jpg&quot; alt=&quot;Православие и мир&quot; title=&quot;Православие и мир&quot; style=&quot;border:0px;&quot; /&gt;&lt;/a&gt; &lt;/div&gt; &lt;/td&gt; &lt;/tr&gt; &lt;tr&gt; &lt;td&gt; &lt;img border=&quot;0&quot; src=&quot;http://www.pravmir.ru/wp-content/uploads/2012/04/pat-mol_cr1001.jpg&quot; style=&quot;border:0px;float:left;padding:0px 15px 5px 0px;&quot; /&gt; &lt;/td&gt; &lt;td&gt; &lt;a target=&quot;_blank&quot; href=&quot;http://www.pravmir.ru/patriarx-kirill-prizval-svyashhennikov-ne-uchastvovat-v-tok/&quot; style=&quot;color:#1E6198;text-decoration:none;&quot; rel=&quot;nofollow&quot;&gt; &lt;strong style=&quot;font-size:20px; font-weight:bold;&quot;&gt;Патриарх Кирилл призвал священников не участвовать в ток-шоу&lt;/strong&gt; &lt;p style=&quot;font-size:12px;&quot;&gt;Святейший Патриарх Кирилл&lt;/p&gt; &lt;p style=&quot;font-size:12px;&quot;&gt;Часто неизвестно, ради чего туда идут — ради того, чтобы защитить человека или идею, или же себя пропиарить, или кого-то там победить и на лопатки положить. Это не наш стиль, это не наше слово.&lt;/p&gt; &lt;/a&gt; &lt;/td&gt; &lt;/tr&gt; &lt;/table&gt;&lt;/div&gt;&lt;/div&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/40768.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>10</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/40142.html</guid>
  <pubDate>Fri, 20 Apr 2012 16:36:59 GMT</pubDate>
  <title>В начале</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/40142.html</link>
  <description>Оригинал взят у &lt;span class=&apos;ljuser ljuser-name_decalog&apos; lj:user=&apos;decalog&apos; style=&apos;white-space:nowrap&apos;&gt;&lt;a href=&apos;http://decalog.livejournal.com/profile&apos;&gt;&lt;img src=&apos;http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1&apos; alt=&apos;[info]&apos; width=&apos;16&apos; height=&apos;16&apos; style=&apos;vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;&apos;/&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href=&apos;http://decalog.livejournal.com/&apos;&gt;&lt;b&gt;decalog&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt; в &lt;a href=&quot;http://decalog.livejournal.com/837093.html&quot;&gt;В начале&lt;/a&gt;&lt;div&gt;&lt;img src=&quot;http://www.pravoslavie.ru/sas/image/tvorenie_1.jpg&quot; width=&quot;250&quot; height=&quot;301&quot; title=&quot;&quot; align=&quot;Right&quot;&gt;Сейчас часто спорят о том, как понимать первую главу книги Бытия, как соотносится она с данными современной науки и т.д. Но стоит задуматься вот над чем: а как понимались эти строки в контексте своего времени? Сегодня, например, люди часто задаются вопросом: «а есть ли Бог?» Для нас первая фраза Библии – «В начале Бог сотворил небо и землю» – звучит как ответ прежде всего на этот вопрос. Но древний читатель был твердо уверен, что боги существуют, и что окружающий мир создан ими. Читая ту же самую фразу о сотворении мира, он, скорее всего, спрашивал себя: «а который из богов, и каким именно образом?»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;Но книга Бытия – не богословский трактат, который рассуждал бы о свойствах и определениях Бога. Свойства Бога и сотворенного им мира раскрываются прежде всего в рассказе о творении. Нелепо было бы искать в этих строках подтверждения или опровержения фактам и гипотезам из области естественных наук – Библия говорит совершенно не про то, и естественнонаучные представления ее земных авторов вполне соответствовали своему времени. Нигде, например, мы не найдем указаний на то, что земля круглая и вращается вокруг солнца. Но зато мы без труда найдем в Библии описание некоторых принципов, по которым организовано мироздание.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Вселенная созидается строго упорядоченной: небо и земля, свет и тьма, день и ночь. Когда Бог начинает творить живую природу, то с самого момента своего возникновения она выглядит как множество видов, отличных друг от друга и самовоспроизводящихся: «И произвела земля зелень, траву, сеющую семя по роду ее, и дерево, приносящее плод, в котором семя его по роду его». Как ни странно, еще в советское время эта простая истина была неизвестна народному академику тов. Лысенко…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Кроме того, вселенная все больше и больше сама включается в творческий процесс. Если небо и земля возникли непосредственно из ничего, то траву и деревья по слову Божьему уже произвела земля. Все эти события, по описанию книги Бытия, заняли «три дня», но едва ли здесь имеется в виду промежуток времени в 72 астрономических часа, ведь упорядоченное чередование дня и ночи возникает только на четвертый день, когда Бог создает солнце и луну. Видимо, словом «день» здесь называется период времени неопределенной продолжительности – может быть, миллиарды лет в пересчете на наше время.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Сотворение солнца и луны в четвертый день выглядит, на первый взгляд, нелогично. Свет и тьма, день и ночь уже отделены друг от друга – и лишь затем появляются светила, призванные «управлять» их чередованием. Некоторые комментаторы полагают, что здесь сотворение мира показано с точки зрения земного наблюдателя: земная атмосфера в определенные геологические периоды была непрозрачной, говорят они, и солнце и луна был просто не видны. Но скорее здесь перед нами частное проявление общего принципа: сперва созидается материя, а потом она упорядочивается: запускается «часовой механизм» солнца и луны».&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;И когда в пятый день Бог создает рыб и птиц, а в шестой день – животных (они тоже произошли из воды и земли), то Он передает своему творению еще одно полномочие: «и благословил их Бог, говоря: плодитесь и размножайтесь, и наполняйте воды в морях, и птицы да размножаются на земле». Но живая природа, в отличие от живой, еще не структурирована, у нее нет своего главы. И тогда Бог создает человека.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Язык первых глав Бытия – поэтический. Библия говорит, что первый человек был создан «из праха земного». Так библейский автор, по-видимому, хотел описать неразрывную связь человека с материальным миром, в котором он живет. Впрочем, в человеке есть и не только материальное и животное начало. Библия повествует об этом так: человек не ожил, пока Бог не вдохнул в него свой Дух, который и стал дыханием человека.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; «Зачем Бог сотворил человека?» – такой вопрос мне однажды, много лет назад, задала маленькая дочь. Немного подумав, я ответил: «Чтобы Ему было, кого любить». Этот ответ и теперь мне кажется самым правильным. Оглядывая Свое творения в конце каждого дня, Бог говорил «хорошо», но лишь в конце шестого дня, сразу после создания человека, сказал: «очень хорошо!». Но в самом начале их истории мы видим и другую цель: «И сказал Бог: сотворим человека как образ Наш и как подобие Наше, и да владычествуют они над рыбами морскими, и над птицами небесными, и над скотом, и над всею землею, и над всеми гадами, пресмыкающимися по земле». Человек созидается не просто «по образу» Бога (как мы читаем в Синодальном переводе), но как Его образ и подобие, как Его икона в этом мире. Это, в частности, значит, что человек призван господствовать над миром живой природы. Отныне Бог делится со Своим творением не просто своей творческой силой, но и своей властью над сотворенным миром.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Власть человека над новосозданным миром проявилась ярче всего, когда человек дал животным имена. Имя на древнем Востоке (да и не только на Востоке, и не только в древности) отнюдь не считалось случайным сочетанием звуков – знание подлинного имени указывало на понимание сущности его носителя.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Именно после рассказа о назывании животных библейский автор помещает рассказ о сотворении Евы из ребра Адама. Первый рассказ о сотворении мужчины и женщины подчеркивает внутренне единство человечества, а второй, где Ева появляется из ребра Адама – объясняет первенство мужчины, которое в древности казалось незыблемым. Но и этот рассказ подчеркивает теснейшую связь двух полов – не безразличное равенство, как требует того современность, но единство вплоть до слияния: «оставит человек отца своего и мать свою и прилепится к жене своей; и станут двое одной плотью». &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Самого первого человека зовут просто Человек – именно так переводится древнееврейское слово Адам. Это имя связано со словом адама, «почва», причем связь эту можно объяснить двояко. Человек создан «из праха земного», то есть, в отличие от Бога, принадлежит материальному миру. Но этот мир – не только источник его появления, но и точка приложения его творческих сил, без которых этот мир не может полноценно плодоносить: «…и не было человека (адам) для возделывания земли (адама)». Бог поселяет человека в Эдеме, райском саду, «чтобы возделывать и хранить его». Так человек был призван соучаствовать в творении мира – сберегать и приумножать созданное Богом. Кстати, нигде в Библии не говорится, чтобы Бог отнял у него эту привилегию…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Вавилонские мифы, по возрасту намного превосходящие Ветхий Завет, тоже предлагают свою историю творения мира. Первая пара богов, Апсу и Тиамат, породили множество божеств, которые постепенно начали враждовать со своими родителями. Череда войн и «дворцовых переворотов» закончилась тем, что бог Мардук в бою убил прародительницу Тиамат, разорвал ее и из частей ее тела сотворил вселенную. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt; В сотворенном мире нужно было поддерживать порядок, и эту работу верховные боги поручили младшим. Им скоро такая жизнь надоела, они подняли восстание и вынудили верховных богов создать им замену – человека. Люди исправно несли свою повинность, но при этом они еще и размножались, и через двенадцать сотен лет многочисленное человечество стало производить такой шум, что боги не могли спать. Чтобы отрегулировать численность своих слуг, боги последовательно наслали на них эпидемии и засуху. Но эти меры помогали ненадолго, и, наконец, боги решили прибегнуть к радикальному средству: потопу. Впрочем, тут мы уже подходим к истории библейского Ноя…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Характерно, что для вавилонян, равно как и для других языческих народов, отношения богов и человечества были совершенно лишены нравственного момента: боги создают или уничтожают людей примерно так, как люди разводят пчел или истребляют тараканов, исходя из своих интересов. Но библейский текст разительно отличается от всех них. Бог един, говорит Библия, и в древнем мире это звучало сенсацией. Он не был никем рожден, ни с кем не враждовал, не завоевывал своего трона в упорной борьбе. Он единолично сотворил этот мир Своим словом, а человек стал венцом этого творения: правителем и со-творцом, а вовсе не рабом.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; В конце истории о шести днях творения мы читаем: «И совершил Бог в седьмой день дела Свои, которые Он делал, и почил в день седьмой от всех дел Своих, которые делал.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;И благословил Бог седьмой день, и освятил его, ибо в оный почил от всех дел Своих». Как нетрудно заметить, наши еженедельные выходные восходят именно к этому рассказу (ни один народ древности, кроме израильтян, и не думал устраивать себе нерабочие дни так часто и так регулярно). Но есть здесь и нечто более важное. Творение закончено, способность к творчеству передана человеку, который и может теперь заботиться об этом мире. Бог, разумеется, не оставляет его. Мы ведь читаем, что в седьмой день Он одновременно завершает творение и покоится (создателям русского Синодального перевода это показалось настолько странным, что они неточно перевели «завершил к седьмому дню»). Можно понять это так, что теперь действие Бога в мире должно совершаться через Его образ – человека.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;О том, насколько этот замысел удался, и, что происходило потом, собственно, и рассказывает Библия.&lt;a name=&apos;cutid1-end&apos;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;div style=&quot;text-align: right;&quot;&gt;&lt;a href=&quot;http://www.foma.ru/article/index.php?news=7372&quot; rel=&quot;nofollow&quot;&gt;http://www.foma.ru/article/index.php?news=7372&lt;/a&gt;&lt;/div&gt;&lt;br /&gt;Андрей Десницкий&lt;/div&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/40142.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>1</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/39855.html</guid>
  <pubDate>Wed, 18 Apr 2012 13:09:05 GMT</pubDate>
  <title>Изображение лица Иисуса Христа</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/39855.html</link>
  <description>30 Марта 2010 года американский канал History Channel показал полуторачасовой фильм - The Real Face of Jesus from the Turin Shroud (Реальное лицо Христа с Туринской Плащаницы).&lt;br /&gt;Идея фильма состоит в том, что изображение на плащанице, не столько рисунок, сколько скрытая база данных, которую возможно расшифровать при помощи современных компьютерных технологий. Британский ученый Ray Downing и его коллеги из компании Studio Macbeth сумели расшифровать эти данные и воспроизвести трехмерное изображение лица Иисуса Христа.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;На основе этого изображения специалисты по компьютерной графике из студии Studio Macbeth, добавив такие воображаемые детали, как цвет глаз, бровей, ресниц и бороды, создали приближенный портрет (смотреть с 1:18:00):&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;lj-embed id=&quot;6&quot; /&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/39855.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>1</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/39379.html</guid>
  <pubDate>Wed, 11 Apr 2012 06:36:08 GMT</pubDate>
  <title>На встречу со страшною смертью Cвоей...</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/39379.html</link>
  <description>&lt;b&gt;&lt;i&gt;Тимур Кибиров&lt;/i&gt;&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Их-то Господь — вон какой!&lt;br /&gt;Он-то и впрямь настоящий герой!&lt;br /&gt;Без страха и трепета в смертный бой&lt;br /&gt;Ведёт за собой правоверных строй!&lt;br /&gt;И меч полумесяцем над головой,&lt;br /&gt;И конь его мчит стрелой!&lt;br /&gt;А наш-то, наш-то — гляди, сынок —&lt;br /&gt;А наш-то на ослике — цок да цок —&lt;br /&gt;Навстречу смерти Своей.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А у тех-то Господь — он вон какой!&lt;br /&gt;Он-то и впрямь дарует покой,&lt;br /&gt;Дарует-вкушает вечный покой&lt;br /&gt;Среди свистопляски мирской!&lt;br /&gt;На страсти-мордасти махнув рукой,&lt;br /&gt;В позе лотоса он осенён тишиной,&lt;br /&gt;Осиян пустотой святой.&lt;br /&gt;А наш-то, наш-то — увы, сынок, —&lt;br /&gt;А наш-то на ослике — цок да цок —&lt;br /&gt;Навстречу смерти Своей.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;А у этих Господь — ого-го какой!&lt;br /&gt;Он-то и впрямь владыка земной!&lt;br /&gt;Сей мир, сей век, сей мозг головной&lt;br /&gt;Давно под его пятой.&lt;br /&gt;Вкруг трона его весёлой гурьбой&lt;br /&gt;— Эван эвоэ! — пляшет род людской.&lt;br /&gt;Быть может, и мы с тобой.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Но наш-то, наш-то — не плачь, сынок, —&lt;br /&gt;Но наш-то на ослике — цок да цок —&lt;br /&gt;Навстречу смерти Своей.&lt;br /&gt;На встречу со страшною смертью Своей,&lt;br /&gt;На встречу со смертью твоей и моей!&lt;br /&gt;Не плачь, она от Него не уйдёт,&lt;br /&gt;Никуда не спрятаться ей!</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/39379.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>2</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/38798.html</guid>
  <pubDate>Thu, 29 Mar 2012 09:54:52 GMT</pubDate>
  <title>Диалог с католиками - Нужен ли нам этот диалог ?</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/38798.html</link>
  <description>Оригинал взят у &lt;span class=&apos;ljuser ljuser-name_brusilovsky&apos; lj:user=&apos;brusilovsky&apos; style=&apos;white-space:nowrap&apos;&gt;&lt;a href=&apos;http://brusilovsky.livejournal.com/profile&apos;&gt;&lt;img src=&apos;http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1&apos; alt=&apos;[info]&apos; width=&apos;16&apos; height=&apos;16&apos; style=&apos;vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;&apos;/&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href=&apos;http://brusilovsky.livejournal.com/&apos;&gt;&lt;b&gt;brusilovsky&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt; в &lt;a href=&quot;http://brusilovsky.livejournal.com/53505.html&quot;&gt;Диалог с католиками - Нужен ли нам этот диалог ?&lt;/a&gt;&lt;div&gt;&lt;p style=&quot;text-align: left;&quot;&gt;&lt;em&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;&lt;img alt=&quot;&quot; height=&quot;300&quot; src=&quot;http://www.odigitria.by/wp-content/uploads/2010/08/Arx-Epifani-187x300.jpg&quot; style=&quot;border-top-width: 0px; border-right-width: 0px; border-bottom-width: 0px; border-left-width: 0px; border-top-style: solid; border-right-style: solid; border-bottom-style: solid; border-left-style: solid&quot; width=&quot;187&quot; /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Архимандрит Епифаний (Феодоропулос; 1930&amp;ndash;1989) &amp;ndash; один из знаменитых проповедников и апологетов Элладской Православной Церкви ХХ века.&lt;/span&gt;&lt;/em&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;&lt;strong&gt;Диалог с католиками&lt;/strong&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;&lt;strong&gt;Нужен ли нам этот диалог: Православие и Католичество&lt;/strong&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Давайте представим, что католики уступили нам во всем внешнем&amp;hellip;. оставив себе лишь непогрешимость папы&amp;hellip;.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;/p&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Станет ли хотя бы тогда нам ясно, что этот жест, несмотря на всю его эффектность и зрелищность, несмотря на производимое им сильное впечатление на профанов, не представляет собой ни малейшей сущностной уступки и что заблуждения папизма, да&amp;shy;же в отношении учения о таинствах, остаются незыб&amp;shy;лемыми? Практика совершения таинств &amp;mdash; это одно, а догматическое учение о них &amp;mdash; это другое. Разве у униатов нет православных требников? Но что про&amp;shy;ку от внешнего подобия, если они веруют в то, что подаваемая через таинства благодать &amp;mdash; тварна? Сущностные догматические различия слишком глубоки&amp;hellip;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Даже если дело на этом и остановится, то и всё равно вред окажется не малым. Потому что наши представители, только посредством своего соучастия в мнимо &lt;em&gt;&amp;laquo;богословском диалоге&amp;raquo;&lt;/em&gt;, предоставят па&amp;shy;пистам благоприятную возможность совершать вы&amp;shy;шеуказанные театральные жесты и беспрепятствен&amp;shy;но и легко заниматься демагогией, производя страшную путаницу и большое смятение.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Как рассудят наши представители: не пойдут ли они тогда &amp;mdash; ради того, чтобы соответство&amp;shy;вать требованиям времени, или же испугавшись все&amp;shy;общего и бурного протеста &lt;em&gt;&amp;laquo;во зле лежащего мира&amp;raquo;&lt;/em&gt;, или по причине головокружения от водоворота &lt;em&gt;&amp;laquo;непредвиденных событий&amp;raquo;&lt;/em&gt;, &amp;mdash; не пойдут ли они тогда ещё на один шаг, то есть не согласятся ли они на взаимное общение в таинствах?&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Несомненно, что и ранее были отмечены много&amp;shy;численные случаи преподания таинств как католи&amp;shy;кам, так и другим инославным &lt;em&gt;(это случалось и в прошлых веках)&lt;/em&gt;. Однако эти нарушения, как бы тяжки они ни были &amp;mdash; а они, действительно, тяж&amp;shy;ки, &amp;mdash; являются единичными случаями проступков тех или иных священников и епископов или же пусть даже малочисленных соборов Поместных Церквей.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Если же будет достигнуто официальное соглашение представителей всех Православных Церквей с католиками о совершении такого шага &amp;mdash; это будет преступлением против Церкви, причём особо тяжким преступлением, говоря юридическим языком.&lt;/span&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;&lt;strong&gt;Что же произойдёт, если православная сто&amp;shy;рона дерзнёт пойти на это губительное соглашение?&lt;span style=&quot;display: none&quot;&gt;&amp;nbsp;&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;display: none&quot;&gt;&amp;nbsp;&lt;/span&gt;&lt;span style=&quot;display: none&quot;&gt;&amp;nbsp;&lt;/span&gt;&lt;/strong&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;1. Католики, по крайней мере, внешне, будут праздновать победу и едва ли будут расположены к продолжению диалога &lt;em&gt;(находчивости им не зани&amp;shy;мать)&lt;/em&gt;. Они знают, что если удастся когда-нибудь достигнуть обоюдного общения в таинствах, то автома&amp;shy;тически и de facto наступит &lt;em&gt;&amp;laquo;единство&amp;raquo;&lt;/em&gt;. Зачем же ла&amp;shy;тинянам продолжать вести переговоры? Они найдут множество способов свести на нет &lt;em&gt;&amp;laquo;диалог&amp;raquo;&lt;/em&gt;.&lt;em&gt; (Может быть, поэтому ещё раньше было сказано, что он будет очень долгим?)&lt;/em&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Мы должны хорошо понимать, что папизм защищает и будет защищать главным образом первенство и непогрешимость! Это самое уязвимое и болезненное место. Во всём же остальном &lt;em&gt;(может быть, не исключая и Filioque)&lt;/em&gt; католики демонстриру&amp;shy;ют большую терпимость и снисходительность&amp;hellip;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;2. Православную Церковь постигнут страшные испытания. Мы разделимся на сторонников и про&amp;shy;тивников &lt;em&gt;&amp;laquo;единства&amp;raquo;&lt;/em&gt;. Пусть представители нашей стороны не думают, что для того, чтобы &lt;em&gt;&amp;laquo;связать&amp;raquo;&lt;/em&gt; Православную Церковь, будет достаточно подобного &lt;em&gt;&amp;laquo;соглашения&amp;raquo;&lt;/em&gt;. Они вкусят горечь разочарования&amp;hellip; Их ждёт участь подписавших лжеединство Ферраро-Флорентийской унии. Пусть они оглянутся на исто&amp;shy;рию и &lt;em&gt;&amp;laquo;да не рекут в сердце своем&amp;raquo;&lt;/em&gt;, что тогда были другие времена, другие условия, другая ситуация.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Конечно, всё это было другим, но Бог &amp;mdash; тот же са&amp;shy;мый. И Он не попустит разорения Своего достояния. Бог &lt;em&gt;&amp;laquo;не хитростью побеждает зиму, но мановением разрешает бурю&amp;raquo;&lt;/em&gt;. &lt;em&gt;&amp;laquo;Он посылает ос прежде нас&amp;raquo;&lt;/em&gt; и разгоняет ими многочисленные воинства. Если наши представители не желают ввергнуть Церковь в опасную пучину, то пусть будут предельно внимательны: опасность велика и непомерно огромна историческая ответственность, взятая ими на себя.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Либо, удержав &lt;em&gt;&amp;laquo;благое исповедание&amp;raquo;&lt;/em&gt; до конца, они обретут славу, либо, пойдя на компромиссы в вопросах веры, будут низвергнуты в бездну. Пусть в их ушах звучат богодухновенные слова Мардохея, обращенные к Есфири, когда он просил её подверг&amp;shy;нуть опасности свою жизнь, чтобы защитить Изра&amp;shy;иль: &lt;em&gt;Зане аще преслушаеши в сие время, отинуду помощь и покров будет иудеом, ты же и дом отца твоего погибнете: и кто весть, аще на сие время воцарится ecu?&lt;/em&gt;(Есф. 4, 14).&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Конечно, это гово&amp;shy;рится не для тех, кто уже доказал, что веруют не по-православному, а по-экуменистически, и от кого, по-человечески, ничего хорошего ожидать не прихо&amp;shy;дится. Говорится это для других. Пусть они ни на мгновенье не забывают, что истина веры находится над всякой мирской целесообразностью!&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;И там, где речь идёт о вере, нет места для компромиссов. Дале&amp;shy;ки от них всякий страх, всякое малодушие, всякое желание угождать человекам, жертвуя истиной. Дух Святой взывает: &lt;em&gt;&amp;laquo;не бойтеся поношения от человеков, и злословия их не страшитеся&amp;raquo;&lt;/em&gt; (Ис. 51, 7).&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Так что же, надо расстроить при &amp;laquo;добрых&amp;raquo; пред&amp;shy;знаменованиях начавшийся диалог? &lt;strong&gt;Да&lt;/strong&gt;, если он бу&amp;shy;дет и впредь вестись на богословски шатких основаниях, игнорируя предписания священных канонов. &lt;strong&gt;Нет&lt;/strong&gt;, если он будет проведён догматически и канони&amp;shy;чески безупречно. И, прежде всего, с самого начала мы должны его направить в нужное русло, не на пе&amp;shy;риферию, а в центр, на обсуждение двух главных ус&amp;shy;тановок папизма &amp;mdash; первенства и непогрешимости&amp;hellip;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Если в этом наметится тенденция к уступкам, если будет выражено желание отбросить оба этих заблуж&amp;shy;дения, и будут санкционированы исправления, &amp;mdash; тогда &lt;em&gt;&amp;laquo;веселыми ногами и взыграющим сердцем&amp;raquo;&lt;/em&gt; продвинемся дальше: обсудим остальные вопросы и последним &amp;mdash; вопрос совершения Таинства Божест&amp;shy;венной евхаристии, который богословски необосно&amp;shy;ванно был поставлен первым среди прочих вопросов &amp;laquo;диалога&amp;raquo;.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Вне всякого сомнения, это было сделано не случайно. Только наивные не видят с каким умыслом этот вопрос был выдвинут на первое место.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Цель тех, кто определял последовательность вопро&amp;shy;сов для обсуждения, предельно ясна: давайте придём к соглашению относительно божественной евхарис&amp;shy;тии, для того чтобы скорее причащаться от общей ча&amp;shy;ши, а потом можно будет обсуждать и остальные су&amp;shy;ществующие между нами различия, обсуждать ещё долго&amp;hellip; до скончания веков.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Но за многовековую жизнь Церкви божественная евхаристия никогда не была средством для достиже&amp;shy;ния единства, но она всегда запечатлевала и венчала уже достигнутое единство в вере. Никогда она не стояла в начале движения к единству, но всегда была его счастливым завершением и благоприятным концом. Единство не начинается со святой чаши, а завершает&amp;shy;ся в ней.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Телец упитанный был заклан и предложен не для того, чтобы этим побудить вернуться в отчий дом блудного сына, но для того, чтобы отпраздновать уже свершившееся возвращение. Мы начинаем стро&amp;shy;ить дом не с крыши, но с фундамента&amp;hellip; Если наши представители захотят поэкспериментировать и сде&amp;shy;лают наоборот, то они добьются только одного: дом, который они пытаются построить без основания, с треском обрушится и раздавит их&amp;hellip;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Давайте возлюбим единство, единство всех; да&amp;shy;вайте будем молиться о нём; давайте будем трудить&amp;shy;ся ради него. Но будем внимательны! Единство &amp;mdash; единство в истине &amp;mdash; добро и свято, поскольку оно заключает в себе волю Господа, принесшего Себя в жертву, &lt;em&gt;&amp;laquo;да чада Божия расточенная соберет вое&amp;shy;дино&amp;raquo;&lt;/em&gt; (Ин. 11, 52). Оно добро и свято потому, что любовь во Христе праведно желает вхождения всех во святые скинии истины и болезнует из-за их пре&amp;shy;бывания на гнилых болотах заблуждения. Поэтому и только поэтому единство добро и свято.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Прискорбно видеть единство как чисто арифме&amp;shy;тическое увеличение. Нельзя добиваться его лю&amp;shy;быми путями, чтобы таким образом сильнее и результативнее противостать лагерю богоборческих сил!&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Единство (повторяем: единство в истине, а не в заблуждении) не средство для достижения какой бы то ни было, пусть даже самой священной, цели. Единство, приводящее заблудших чад в спаситель&amp;shy;ные объятия Отца, является самоцелью. Арифме&amp;shy;тическое увеличение &amp;mdash; естественное следствие единства, оно его результат, автоматически и неиз&amp;shy;бежно приходящий. Этот результат никоим обра&amp;shy;зом не может быть выдвинут в качестве побуди&amp;shy;тельной силы и цели единства.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;В духовных битвах числа в расчет не берутся. &lt;em&gt;&amp;laquo;Един преследует тысящу, и двое прогонят тьму&amp;raquo;&lt;/em&gt; (Втор. 32, 30). Потому что &lt;em&gt;&amp;laquo;Бог поборает&amp;raquo;&lt;/em&gt;. Царь сирийский, желая поразить пророка Елисея и одо&amp;shy;леть таким образом Израиль, послал в город Дафаим, где находился пророк, &lt;em&gt;&amp;laquo;кони и колесницы и си&amp;shy;лу тяжку: и приидоша нощию и окружиша град. И урани раб Елиссеев востати, и изыде: и се, сила обступи град, и кони и колесницы&amp;lt;&amp;hellip;&amp;gt; И рече Елиссей: не бойся, яко множае иже с нами, нежели с ними. И помолися Елиссей и рече: Господи, отвер&amp;shy;зи ныне очи отрока, да узрит. И отверзе Господь очи его, и виде: и се, гора исполнь коней, и колес&amp;shy;ница огненная окрест Елиссеа&lt;/em&gt;&lt;em&gt;&amp;raquo;&lt;/em&gt; (4 Пар. 6, 14-17). Чиноначалия огненных ангелов обступали и защи&amp;shy;щали слабого и гонимого пророка&amp;hellip; Веруем ли мы в это или для нас это просто сказка?&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;И, наконец: если паписты возвратятся к святой ве&amp;shy;ре Церкви Вселенских Соборов, то мы примем их с распростёртыми объятиями и радостным сердцем. Но это не ради умножения мирской силы христиан (давайте, наконец, перестанем поддаваться третьему искушению Христа!), но для исполнения желания Господа, которое одновременно есть и желание Его истинных учеников &amp;mdash; то есть ради наполнения Отче&amp;shy;го Дома.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Если же они останутся при своих заблужде&amp;shy;ниях, если они сохранят свою приверженность бесов&amp;shy;ским выдумкам о первенстве и непогрешимости, то пусть Православие останется таким, как есть: бед&amp;shy;ным, окровавленным, смиренным и по мирски сла&amp;shy;бым.&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;p&gt;&lt;span style=&quot;font-size: medium;&quot;&gt;Православию хватит нетронутого сокровища ис&amp;shy;тины. &lt;em&gt;&amp;laquo;И истина велика и крепчае паче всех. Вся земля истину призывает, и небо оную благословляет, и вся дела трясутся и трепещут ея, и несть с нею оби&amp;shy;ды ни единьш&amp;hellip; Истина же пребывает и возмогает во век, и живет и обладает во век века&amp;hellip; Сия крепость и царство, и власть и величество всех веков: благосло&amp;shy;вен Бог истины!&amp;raquo;&lt;/em&gt; (2 Ездр. 4, 35-40). Аминь!&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name=&apos;cutid1-end&apos;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;p&gt;&lt;/p&gt;&lt;/div&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/38798.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>11</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/38322.html</guid>
  <pubDate>Tue, 27 Mar 2012 14:25:04 GMT</pubDate>
  <title>ПРИТЧА «КАК ВОЛК ХРИСТИАНИНОМ СТАЛ»</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/38322.html</link>
  <description>Стал волк христианином, ходит и говорит всем: &lt;br /&gt;- Простите, благословите. &lt;br /&gt;Идет мимо заяц, он ему: &lt;br /&gt;- Здравствуй, заяц. &lt;br /&gt;А тот: &lt;br /&gt;- Здравствуй, волк. &lt;br /&gt;- Ну ты меня прости, заяц, я был не прав. &lt;br /&gt;- Бог тебя простит, волк. &lt;br /&gt;Идет дальше. Навстречу ему гусь, он говорит: &lt;br /&gt;- Ну ты меня прости, гусь, я может быть, когда-нибудь был не прав, родственников твоих обижал и еще что-то. &lt;br /&gt;Гусь ему: &lt;br /&gt;- Шшш. &lt;br /&gt;Волк ему говорит: &lt;br /&gt;-Гусь, ну ты не гневайся, я все-таки так вот и так, прости меня, я теперь другой стал, я - христианин. &lt;br /&gt;А гусь опять: &lt;br /&gt;- Шшш. &lt;br /&gt;Волк взял его и съел. Ему говорят: &lt;br /&gt;- Ты что, волк, ты же христианином стал, &lt;br /&gt;А тот: &lt;br /&gt;- А что он на СВЯТОГО шипит?</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/38322.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>4</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/38068.html</guid>
  <pubDate>Fri, 23 Mar 2012 06:42:54 GMT</pubDate>
  <title>τεριρεμ TERIREM</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/38068.html</link>
  <description>&lt;lj-embed id=&quot;4&quot; /&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/38068.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>2</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/37689.html</guid>
  <pubDate>Fri, 23 Mar 2012 06:30:39 GMT</pubDate>
  <title>Байка или быль?</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/37689.html</link>
  <description>Об отце Виталии Боровом рассказывают следующую занимательную историю…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;По долгу службы он оказался на приеме у папы Римского и должен был задать один вопрос: &lt;br /&gt;— Святой отец, ведь будет же Страшный суд, и Господь Вас спросит, а действительно ли Вы верили в Вашу папскую непогрешимость? Что Вы ему ответите?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Папа дипломат:&lt;br /&gt;— Ну что я скажу? Господи, была такая традиция, и я просто сохранил то, что было еще до меня, потому что никто не ставил вопроса о том, чтобы как-то это менять.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Тогда ему отец Виталий «ставит мат» в один ход:&lt;br /&gt;— А Вы знаете, что Вам Господь-то скажет? Я посылал к тебе отца Виталия, что ж ты не послушал?</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/37689.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>14</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/37386.html</guid>
  <pubDate>Thu, 22 Mar 2012 19:32:32 GMT</pubDate>
  <title>Заявление Межрелигиозного совета России </title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/37386.html</link>
  <description>&lt;b&gt;Документ принят на заседании Межрелигиозного совета России 22 марта 2012 года.&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мы, главы и представители традиционных религиозных общин России, хорошо помним время, когда люди, называвшие себя безбожниками и поборниками свободы, врывались в храмы, мечети, синагоги и дацаны, попирая святыни, кощунствуя и оскорбляя верующих. Страшные явления революционной эпохи, когда нарушались все нормы нравственного поведения в святом месте, до сих пор присутствуют на нашей земле в виде разрушенных святынь, оскверненных кладбищ, исковерканных судеб людей.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;То, что произошло в главном православном храме страны, когда группа женщин в масках и вызывающих одеждах стала плясать на амвоне, выкрикивая кощунственные и оскорбительные для христиан слова, глубоко потрясло верующих всех наших религиозных общин. Мы солидарны в том, что осквернение церкви или мечети, синагоги или дацана равно задевает верующих всех традиционных религий. Попрание чувств христиан, мусульман, иудеев, буддистов отдается болью в сердцах всех верующих. Поступок этих людей является не просто хулиганством, их цель — разжечь рознь в обществе на религиозной почве.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мы призываем совершивших это злодеяние одуматься и принести публичные извинения. Уверены, что поступок этих лиц задел большинство граждан нашей страны, независимо от их убеждений. Патриарший кафедральный собор строился в XIX веке и восстанавливался в ХХ веке как памятник победы России в Отечественной войне 1812 года. Двести лет спустя кощунницы повторили те мерзости, которые устраивали захватчики Москвы, превращая храмы столицы в кухни, конюшни и пивные. 21 февраля 2012 года эти люди сделали страшный «подарок» народу к 200-летию победоносного изгнания Наполеона и его солдат из российских пределов.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отрадно видеть, что государственная власть проявила должное внимание случившемуся и проводит необходимые действия по расследованию инцидента. Считаем правильным осуждение этого преступления как направленного на раскол общества, разжигающего рознь между верующими и неверующими людьми. Убеждены: необходимо изобличить всех организаторов, соучастников и возможных заказчиков упомянутого деяния. Надеемся, что общество и суд смогут найти адекватные меры перевоспитания оступившихся.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Каждый гражданин в нашем государстве имеет право творить новое и воплощать свои самые смелые замыслы. Современное искусство, новые веяния в музыке, кино и театре позволяют человеку реализовать себя так, как он считает это нужным. Но свобода одной личности заканчивается там, где начинается боль другой личности и попрание священных для нее мест, имен и символов. Простор для творчества никогда не должен приводить к катастрофе для остальных членов общества. Мы призываем всех людей доброй воли сплотить усилия, чтобы не допускать разжигания внутри нашей страны розни на этнической, религиозной или политической почве.</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/37386.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>3</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/37246.html</guid>
  <pubDate>Thu, 08 Mar 2012 13:32:10 GMT</pubDate>
  <title>Сегодня восьмое марта!</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/37246.html</link>
  <description>Сегодня многие поздравляют своих любимых. Кто-то из православных этот праздник считает нехристианским и решительно отметает все, что с ним связано. А мне вспомнилось наставление Иоанна Златоуста о том, как супруг должен относиться к своей дражайшей супруге:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«С женою твоей говори только с любовью. … На земле нет для тебя ничего дороже её любви и нет ничего печальнее входить с нею в разногласия. Скажи: &quot;Если б мне и все пришлось потерять или если б грозила мне смертельная опасность, это ничто, пока между нами согласие…&quot; Иногда она может сказать: &quot;Я еще не пользовалась твоим имуществом, но одеваюсь в свое приданое, что ты дал мне&quot;. Тогда ответь с ласкою: &quot;Как странно ты говоришь! Какая обида хуже этой; и тело твоё уже не принадлежит тебе, а ты говоришь о &quot;твоих&quot; и &quot;моих&quot; вещах?! Мы уже не два, а одно, а ты хочешь, чтобы то, чем мы владеем, было разделено на два? Все здесь твое, как и я сам твой всецело. Так советует Павел: &quot;Муж не властен над своим телом, но жена&quot; (1 Кор. 7:4) — а если я не владею больше своим собственным телом, то сколь менее собственными вещами&quot;. &lt;br /&gt;…&lt;br /&gt;И никогда не будь груб, не скажи ничего сурово, но только с почтением, с нежностью и великой любовью. Будь к ней внимателен — и она не захочет внимания ни от кого другого; ей не будут нужны ничьи похвалы, если ты благодарен ей. Предпочитай её всем, хваля её скромность и красоту, и чаще говори ей об этом: этим ты оградишь её от всякого интереса к посторонним» (Ин. Златоуст. Беседы на послание к Ефесянам 20.8-9, PG 62, 146-8).</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/37246.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>4</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/37013.html</guid>
  <pubDate>Sat, 16 Apr 2011 22:20:35 GMT</pubDate>
  <title>Избавление от собственного &quot;я&quot; — основа учения о спасении в буддизме</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/37013.html</link>
  <description>Однажды Гаутама Будда, разговаривая с одним из своих учеников, сказал: «Субхути, если бы некий ученик сказал, что Татхагата сейчас придет, или сейчас уйдет, или сейчас сядет, или сейчас возляжет, это значило бы, что он не понял принципов моего Учения. И почему? Потому что хотя слова, относящиеся к Татхагате, и означают, “тот, кто таким образом пришел” и “тот, кто таким образом ушел”, все же истинный Татхагата никогда ниоткуда не приходит и никогда никуда не уходит. Имя Татхагата — просто слово» . Один из буддийских священных текстов повествует: «Мара, искуситель, желающий вовлечь людей в заблуждения и ереси, явился однажды одной монахине и сказал: “Ты существо, само создающее личность, творец личности; вступившая в существование личность, ведь ты сама, да ты же и личность преходящая”. Она отвечает: “Как полагаешь ты, что такое личность, Мара? Ложно твое учение. То, что ты называешь личностью, это — лишь куча блуждающих образов (sankhara); здесь нет личности. Как там, где соединены части колесницы, употребляется слово колесница, так точно там, где находятся пять групп явлений, есть и личность, — или по крайней мере мы прилагаем это слово, — таково общее учение. Лишь одно страдание возникает, оно одно существует и не исчезает» . В буддийской сутре под названием «Золотой свет», говорится: «Воистину пришедшие будды проповедывали, что все вещи пустота, что в сущности на самом деле нет ни одушевленных существ, ни жизни, ни особенности, — что все вещи ни рождены, ни созданы, ни ограничены, — все атомы земли не суть атомы, — все народы мира не суть народы, все вещи не суть действительные предметы. Воистину пришедшие будды очами мудрости не усматривают ни единого отличительного признака в вещах» . И поэтому можно сказать, что спасение в буддизме фактически сводится к самоусовершенствованию индивида с целью избавления его от собственного Я. «Избавление от собственного “Я” — вот основа основ учения о спасении» .</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/37013.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>9</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/36431.html</guid>
  <pubDate>Wed, 13 Apr 2011 20:19:48 GMT</pubDate>
  <title>Занимательная зоология </title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/36431.html</link>
  <description>&lt;a href=&quot;http://describe.ru/history/question_66.shtml&quot; rel=&quot;nofollow&quot;&gt;Гуси спасли Рим&lt;/a&gt;, а &lt;a href=&quot;http://inok-arkadiy.livejournal.com/104517.html&quot;&gt;петухи его погубили&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Взял у &lt;span class=&apos;ljuser ljuser-name_euhenio&apos; lj:user=&apos;euhenio&apos; style=&apos;white-space:nowrap&apos;&gt;&lt;a href=&apos;http://euhenio.livejournal.com/profile&apos;&gt;&lt;img src=&apos;http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1&apos; alt=&apos;[info]&apos; width=&apos;16&apos; height=&apos;16&apos; style=&apos;vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;&apos;/&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href=&apos;http://euhenio.livejournal.com/&apos;&gt;&lt;b&gt;euhenio&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/36431.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>8</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/35641.html</guid>
  <pubDate>Thu, 18 Nov 2010 11:25:04 GMT</pubDate>
  <title> «Только светом своей жизни можно привлечь кого-то к вере»</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/35641.html</link>
  <description>&lt;b&gt; &lt;i&gt; Архимандрит Иустин, насельник древнейшей христианской монашеской обители в мире – монастыря святой Великомученицы Екатерины на Синае, выступил на международной богословской конференции «Жизнь во Христе…» в Даниловском монастыре в Москве, с докладом «Да будет воля Твоя: Христос – наш образец и пример». &lt;i&gt; &lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Марине Сенчуковой удалось побеседовать с отцом Иустином: &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt; — Как сегодня привлекать молодых людей к церковной жизни? Как объяснить, что такое христианская добродетель? Ведь многие христианские добродетели (такие, как послушание, смирение) просто непонятны современному человеку. &lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt; — Попытка привлечь молодых в Церковь чем-то внешним обязательно вызовет отторжение. &lt;i&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Молодым людям нужно сострадание, приятие, благородные идеи, и если они увидят, что Церковь настроена очень свободно, что она изменяется вслед за ними, то они не будут уважать традиционные ценности.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt; Привлекает к христианству только живой пример того, как жить во Христе. Только светом своей жизни можно привлечь кого-то к вере. Это самый лучший пример. &lt;i&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Христианство — это жизненный путь, а не только теория. Оно настолько глубоко, что не сводится к одной лишь религиозной доктрине. Да и вообще не существует теорий, которые бы привлекали людей. Помните, когда посланники князя Владимира отправились в Константинополь искать веру, что их обратило, что привлекло их внимание? Не только чтение катехизиса, но главное – личная святость. Лишь она привлекает людей.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt; — Мешает ли тот стремительный ритм, в котором мы сегодня живем, быть христианином? &lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;— Это особенность нашей жизни. Новые устройства позволяют нам работать более эффективно и быстро, но когда мы действуем при помощи машины, жизнь ускоряется, и у нас остается намного меньше времени.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Например, интернет обеспечивает доступ к самым разным видам информации, что позволяет ею обмениваться, постоянно быть на связи. Но также интернет может стать полем взаимного отчуждения. Нет времени на нормальные отношения, отчуждение и скорость не позволяют возрастать личности.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Важно сочетать и то, и другое – возможность быстрой связи и воздержание от чрезмерного употребления средств коммуникации, чтобы улучшать отношения с людьми, а также заставлять себя быть спокойнее. Наше спокойствие очень важно для других людей.&lt;/i&gt;&lt;/i&gt;&lt;/i&gt;&lt;/i&gt;&lt;/i&gt;&lt;/i&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/35641.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>6</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/35360.html</guid>
  <pubDate>Mon, 01 Nov 2010 18:17:17 GMT</pubDate>
  <title>Силлабическое стихосложение</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/35360.html</link>
  <description>В сирийской христианской письменности существовала традиция написания  ритмизованных проповедей (этот жанр назывался МЕМРА — слово, поучение).&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В 10 номере  журнала «Труды Киевской Духовной академии» за 2009 год помещено три силлабических стихотворения, составленных по образцу Ефремовых четырнадцатисложников. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Одно из стихотворений называется «Исцеление расслабленного у овчей купели».&lt;br /&gt;Цезура посреди строки разделяет ее на две семисложные части. Строка состоит из четырнадцати слогов.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt;Исцеление расслабленного у Овчей купели&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Сын Давида проходит || чрез притвор Соломона &lt;br /&gt;Храм Израиля видит, || Кто есть больше всех храмов. &lt;br /&gt;Вот в дом милости входит || Высочайшая милость &lt;br /&gt;Без воды исцеляет, || Сый и Ангел Совета. &lt;br /&gt;Исцеляет Всесильный || расслабление наше. &lt;br /&gt;Грех, введенный в мир смертью, || изгоняется Жизнью. &lt;br /&gt;Славим Господа славы, || Жизнодавца всех Бога. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Все потомки Давида || лишь притвор для Мессии &lt;br /&gt;И придверие Храма || славной Девы Марии, &lt;br /&gt;Храм святой и Пречистый, || где Господь поселился. &lt;br /&gt;Освятил Он утробу, || из которой родился. &lt;br /&gt;Освятил Он природу, || плод вкусившую древа. &lt;br /&gt;Плод бессмертный явился || из Пречистого Чрева &lt;br /&gt;Славим Господа славы || и Тебя, Мати Дево! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Горе вам, иудеи, || и блаженство народам, &lt;br /&gt;К вам пришел ваш Мессия, || и Его вы изгнали, &lt;br /&gt;Господина Субботы || вы субботой пугали, &lt;br /&gt;Одр носящего мужа || вы законом связали, &lt;br /&gt;Разрешенного прежде || от закона болезни &lt;br /&gt;Для чего же мы пели || вам печальные песни; &lt;br /&gt;Для чего же играли || мы для вас на свирели? &lt;br /&gt;Слава Господу славы — || горе вам, фарисеи!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt; священник Иоанн Онищенко &lt;/i&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/35360.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>3</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/35218.html</guid>
  <pubDate>Mon, 01 Nov 2010 13:01:53 GMT</pubDate>
  <title>Пропаганда гомосексуализма является формой геноцида</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/35218.html</link>
  <description>Из заявления Юридического комитета защиты прав и достоинства личности при Российской Ассоциации центров исследования религий и сект:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;1. Мы считаем, что пропаганда гомосексуализма является формой геноцида населения наших стран и является чрезвычайно опасным деструктивным явлением.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2. Мы заявляем о своем неприятии гомосексуализма как нормы и расцениваем его как разновидность девиантного и патологического поведения, нуждающегося в медицинском лечении и мерах по перевоспитанию гомосексуалистов.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;3. Поддержка гомосексуализма не является общечеловеческой ценностью и мы заявляем о нашем праве сопротивляться распространению содомии любыми законными методами, адекватными действиям содомитов и их защитников.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;4. Мы заявляем о категорическом неприятии преподавания содомии в школах, дошкольных и иных учебных заведениях и запрещаем проведение подобных уроков, лекций и иных занятий с нашими детьми. Мы оставляем за собой право воспрепятствовать проведению таких занятий, а также иным формам пропаганды содомии в среде детей методами, соответствующими закону и адекватными действиям растлителей. Также мы оставляем за собой право воспитания детей в духе неприятия либерализма и иных идеологических течений, способствующих аморальному образу жизни.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;5. Мы не признаем однополых браков и оставляем за собой право игнорировать подобные сожительства в своей профессиональной и политической деятельности, а также законодательные, судебные и декларативные акты в данной сфере.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;6. Мы не признаем понятия однополых родителей и считаем себя вправе игнорировать подобные мерзости, а также законодательные судебные и декларативные акты в данной сфере. Категорически возражаем против усыновления детей однополыми парами.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;7. Мы не считаем возможным осуществлять какое-либо сотрудничество с некоммерческими организациями и лицами, которые осуществляют защиту и поддержку половых извращений. Формирование гражданского общества с подобными организациями считаем невозможным. Оставляем за собой право организации в соответствии с законом акций, направленных на пресечение деятельности содомитских и содомитозащитных организаций.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;8. Мы требуем от Совета Европы пересмотра принятых декларативных и нормативных актов, судебной практики таким образом, чтобы они соответствовали традиционным духовным и нравственным ценностям, а также нашей возможности осуществлять нашу профессиональную, общественно-политическую иную деятельность в соответствии с принятыми в православной среде нормами нравственности. Никакие нормативные, декларативные или судебные акты Совета Европы, направленные на распространение содомии, нами выполняться не будут.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;9. В случае невыполнения руководством Совета Европы наших требований мы оставляем за собой право требовать от руководства Российской Федерации пересмотра условий участия нашей страны в деятельности Совета Европы.</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/35218.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>12</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/34915.html</guid>
  <pubDate>Fri, 29 Oct 2010 06:09:24 GMT</pubDate>
  <title>Без любви «я — медь звенящая или кимвал звучащий»  (1Кор.13:1)</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/34915.html</link>
  <description>Обязанность без любви делает человека раздражительным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ответственность без любви делает человека беcцеремонным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Справедливость без любви делает человека жестоким&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Правдолюбие без любви делает человека критиканом&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Воспитание без любви делает человека двуличным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ум без любви делает человека хитрым&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Приветливость без любви делает человека лицемерным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слепая любовь к порядку делает человека придирчивым&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Компетентность без любви делает человека неуступчивым&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Власть без любви делает человека насильником&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Честь без любви делает человека высокомерным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Богатство без любви делает человека жадным&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Вера без любви делает человека фанатиком.</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/34915.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>1</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/34542.html</guid>
  <pubDate>Wed, 28 Oct 2009 15:09:57 GMT</pubDate>
  <title>Стоит обратить внимание</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/34542.html</link>
  <description>&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Сергей Худиев &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Стойте и держите Предание&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В последние несколько дней поступил ряд новостей, касающихся западного христианского мира, новостей, который могут быть назидательными и для нас. 22 октября Собор Шведской лютеранской церкви дал официальное согласие на однополые браки, которые, впрочем, и раньше «венчались» в шведских лютеранских храмах. В этом отношении церковь последовала за государством, которое приняло закон об однополых браках 1 мая 2009 года. Русская Православная Церковь уже озвучивала свое — крайне негативное — отношение к этому нововведению; однако рассмотрим подробнее, что оно означает. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В идеологии современной Европы люди, ведущие гомосексуальный образ жизни, рассматриваться как меньшинство, аналогичное расовому; предполагается, что гомосексуалисты родились такими, и что «сексуальная ориентация» это такая же генетически заданная черта человека, как цвет кожи. Несмотря на то, что эта точка зрения подается, как «научная», ученым — несмотря на все их усилия — не удалось выявить генетические корни гомосексуальности; более того, полученные данные свидетельствуют скорее об обратном — в ходе исследования однояйцевых (то есть генетически идентичных) близнецов, выяснилось, что нередка ситуация, когда у гомосексуалиста есть брат-близнец с нормальной «ориентацией». Кроме того, сама идея, что человечество делится на две четко различимые группы, «геев» и «натуралов» имеет недавнее происхождение; люди во все времена впадали в блуд с лицами своего пола, но они и не думали относить себя на этом основании какой-то отдельной породе людей. Еще недавно, скажем, ученикам закрытых британских школ для юношей, заведений, печально известных в этом отношении, не приходило в голову, что они «геи»; вырвавшись из стен школы они оказывались вполне «натуралами». &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Однако в наши дни утвердился взгляд на гомосексуалистов как на некую «квазирасу», по отношению к которой отказ поощрять характерное для нее поведение является актом «дискриминации». Это неизбежно ставит любого критика гомосексуального поведения (или даже гей-аффирмативной идеологии), на один уровень с расистами, и навлекает на него либо общественное неприятие либо даже уголовное преследование. Отсюда желание некоторых религиозных общин приспособиться и как-то устранить из Священного Писания то предельно ясное учение по этому вопросу, которое там содержится. Прилагаются огромные усилия, совершаются чудеса эквилибристики, чтобы убедить себя, что Библия не говорит того, что она говорит предельно ясно. Однако дело не просто в нескольких неудобных стихах Писания, которые пытаются стереть, как школьник пытается стереть двойку из дневника; дело в тектонических масштабов сдвиге в современной западной — увы, включая российскую — культуре. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Этот сдвиг имеет два аспекта — один касается восприятия человеческой свободы, идентичности и ответственности. Раньше человек, испытывавший искушения, в частности, сексуального характера, не идентифицировал себя с ними; искушения — это то, по отношению к чему мы свободны выбирать свою позицию, либо следовать за ними, либо противиться им, это вопрос нашего произволения. Сейчас провозглашается, что противиться искушениям, во-первых, не нужно, во-вторых, невозможно — человек больше не личность, которая принимает решения, а функция своей биологической природы, когда его поведение определяется не его решениями, а некой врожденностью. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Другой аспект — и о нем стоит сказать подробнее — это отрицание смысла и цели в мироздании. Может показаться непонятным, как из сексуальных экспериментов выводится отсутствие смысла в мироздании, и надо уточнить, что причинно-следственная связь тут обратная, из веры в бессмысленность мироздания следует определенное поведение. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Большинство известных нам культур усматривали во вселенной порядок, закон, цель, замысел и предназначение. Языческий мудрец Аристотель полагал, что у всякой вещи есть «финальная причина», то ради чего она существует. Индусы говорили о «рита», космическом миропорядке, определяющем предназначение всего сущего, порядке, с которым должна сообразовываться жизнь человека, у китайцев упорядоченность социальной жизни должна была отражать порядок мироздания. В христианской традиции эта общечеловеческая интуиция была подтверждена Божественным Откровением — Бог создал мир с определенной целью, и направляет его к осуществлению Своих замыслов. В том, что мы являемся мужчинами или женщинами, есть смысл и цель — мужчина и женщина предназначены друг для друга, чтобы вступить в доверительные, близкие и верные отношения, в которых отражается любовь и верность самого Бога, породить новую жизнь, воспитать детей. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Общечеловеческий взгляд на осмысленность и упорядоченность мира отвергается современным сознанием, отравленным атеизмом. Согласно атеистический картине мира, у мироздания — и и тех или иных явлений и объектов в нем — нет и не может быть никакой цели, смысла и предназначения. Мы, люди, являемся порождением слепых, безличных и бездумных природных процессов, которые не имели — и не могли иметь — намерения приводить нас в бытие. В нашем существовании нет никакого предназначения, никакого «для». Мужчина больше не предназначен для женщины — он вообще ни для чего не предназначен. Смысл человеческой сексуальности не в том, чтобы создать семью — у нее вообще нет никакого смысла. Все вольны следовать своим желаниями потому, что все они одинаково бессмысленны; не существует «правильного» или «неправильного», «нормального» или «извращенного». Вы отнюдь не лишитесь вечного спасения, нераскаянно предаваясь причудливому разврату — потому что у Вас в любом случае нет никакого вечного спасения. За неизбежной старостью и смертью нет ничего, кроме небытия. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Безотрадная картина? Поистине безотрадная, и, конечно, полностью несовместимая с Благой Вестью, которую должна возвещать Церковь. И вопрос о том, венчать однополые союзы или нет — это даже не вопрос, признавать те или иные стихи Писания или нет. Это вопрос, признавать осмысленность вселенной или нет. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Другая тема последних нескольких дней — принятое Католической Церковью решение принимать в общение желающих присоединиться к ней англиканских клириков, в том числе, состоящих в браке. Им будет позволено следовать англиканским богослужебным традициям, так что они образуют особое подразделение внутри Католической Церкви. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Кейт Портеус-Вуд, представитель Национального Секулярного Общества, сказал, что это — конец Англиканской Церкви, и что Роуэн Уильямс, Архиепископ Кентерберийский «не смог преодолеть свои амбиции и занять ясную моральную позицию против фанатизма», что и «приведет к дальнейшему усыханию Англиканской Церкви». Неужели люди разбегаются от свирепого англиканского фанатизма, которому Уильямс не противоборствует? В реальности дело обстоит ровно наоборот. Люди уходят из Англиканской Церкви как раз из-за происходящих в ней либеральных реформ. Более того, статистика показывает, что и в отношении других протестантских общин видна четкая тенденция — чем более «либеральна», «открыта» и «прогрессивна» та или иная религиозная деноминация, тем быстрее она теряет прихожан. Церкви, которые вводят у себя однополые бракосочетания и рукополагают открытых содомитов, стремительно превращаются в книжные магазины. Роуэн Уильямс не захотел подвизаться за веру, &quot;однажды преданную святым&quot;, и именно это явилось причиной нынешних проблем. Из Англиканской Церкви разбегается уже не только паства, но и клир. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;И это урок для всех нас - сначала Церкви говорят, что она-де должна соответствовать запросам современного человека, а то все от нее отвернутся, и она превратится в гетто, музей, маленькую секту маргиналов и тому подобное; потом, когда та или иная религиозная община следует этим настойчивым рекомендациям, она как раз и превращается в музей — или книжный магазин. &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Что же делать христианам перед лицом современного общества, которое хочет, чтобы мы приняли его картину мира и уверовали в его мифы? Ответ дан уже очень давно: «Итак, братия, стойте и держите предания, которым вы научены или словом или посланием нашим. (2Фесс.2:15)»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a href=&apos;http://www.radonezh.ru/analytic/articles/?ID=3180&apos; rel=&apos;nofollow&apos;&gt;http://www.radonezh.ru/analytic/articles/?ID=3180&lt;/a&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/34542.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>21</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/34254.html</guid>
  <pubDate>Mon, 12 Oct 2009 11:47:46 GMT</pubDate>
  <title> чтЕм или чтИм?</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/34254.html</link>
  <description>Столкнулся с двумя вариантами написание слова ЧТИМ в богослужебных текстах. Речь идет о величаниях. Некоторые из них содержат такую фразу: «... и ЧТИМ святую память твою…» Есть вариант «чтЕм». Какой из них правильнее?&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Пока не разобрался. Знаю точно, что в Киево-Печерской Лавре уважаемый мною отец Поликарп ратует за «чтЕм»…</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/34254.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>6</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/33588.html</guid>
  <pubDate>Wed, 30 Sep 2009 07:11:08 GMT</pubDate>
  <title>Чи припустиме поняття “національна церква” з огляду на православну еклезіологію?</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/33588.html</link>
  <description>15 липня 2008&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Архімандрит Іов (Геча) &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Нові дослідження щодо поняття &quot;національна церква&quot; свідчать, що західне християнство схильне до сприйняття цієї концепції, яку завжди охоче приписують Православній Церкві. Можливо, ця тенденція викликана новим піднесенням націоналізму як у Східній, так і в Західній Європі. Але якщо розглянути цю проблему глибше, перед нами постає питання: чи є властивим Православ&apos;ю поняття &quot;національна церква&quot; або ж ця концепція прийшла в Церкву іззовні? Звідси випливає наступне питання: чи припустиме поняття &quot;національна церква&quot; з огляду на православну еклезіологію?&lt;br /&gt;&lt;a name=&quot;cutid1&quot;&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;КОНЦЕПЦІЯ НАЦІЇ В РАННЬОМУ ХРИСТИЯНСТВІ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Концепцію &quot;національної церкви&quot; як поняття почали застосовувати недавно. Іноді це поняття використовують історики, коли говорять про давні церкви. Принаймні воно не зустрічається ані в ранньому християнстві, ані в Ранньому Середньовіччі[1].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слід зауважити, що грецький термін &quot;ethnos&quot; і його латинський відповідник &quot;gens&quot;, які перекладаються словом &quot;нація&quot;, означають у власному розумінні слова націю, народ, сім&apos;ю або якусь спільноту, яка виходить із єдиного джерела. У Новому Завіті цей термін використано у випадку, коли Христос наказує своїм учням іти хрестити &quot;всі народи&quot; (Мт. 28: 19). Ним також послуговуються для того, щоб відрізняти всіх тих, хто не є юдеями (обрізаними), але ще не стали християнами (хрещеними). Ще це слово вживається, коли апостол Павло говорить про &quot;церкви з поган&quot; (Рим.16: 4), щоб указати на навернених із язичників християн, які перебувають у різних містах і провінціях Римської імперії, на відміну од віруючих-юдеїв.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Насправді ж, християнські общини перших століть були організовані регіонально, в містах чи провінціях. Ось чому й ап. Павло писав до Церкви у Коринфі, до Церкви в Римі, до Церкви в Ефесі тощо, і говорили про Церкву в Палестині, Церкву у Сирії тощо. Проте ці Церкви не сприймалися як &quot;національні&quot; в сучасному розумінні цього слова.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Про це ж говорить і 34 апостольське правило[2]: &quot;Епископам всякого народа подобает знати первого из них, и признавати его яко главу, и ничего, превышающего их власть, не творити без его рассуждения; творити же каждому только то, что касается до его епархии, и до мест к ней принадлежащих. Но и первый ничего да не творит без рассуждения всех. Ибо тако будет единомыслие, и прославится Бог о Господе во Святом Духе, Отец и Сын и Святый Дух&quot;[3]. Отже, правило посилається на тогочасні регіональні митрополії Римської імперії, а не на національні держави у геополітичному значенні ХХ ст.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В епоху Вселенських Соборів поняття &quot;національна церква&quot; ще не існувало. Навпаки, переважно спостерігається затвердження поняття територіальних церков, яке властиве першим століттям християнства. Це поняття - &quot;територіальна церква&quot; (а не &quot;національна церква&quot;), укорінене ще в системі митрополій (Нікея, 325 р.), яка ґрунтується на принципі місцевої (локальної) автономії (тобто на принципі, згідно з яким єпархією управляє її єпископ), встановленої регіональним синодом (або синодом митрополії під головуванням свого митрополита). У цьому розумінні 6 правило I Вселенського Собору в Нікеї (325 р.) стверджує: &quot;Да хранятся древние обычаи, принятые в Египте и в Ливии и в Пентаполе, дабы Александрийский Епископ имел власть над всеми сими. Понеже и Римскому епископу сие обычно. Подобно и в Антиохии, и в иных областях да сохраняются преимущества Церквей&quot;[4]. А 7 правило цього ж Собору додає: &quot;Понеже утвердися обыкновение и древнее предание, чтобы чтити епископа, пребывающего в Элии (Иерусалиме); то да имеет он последование чести, с сохранением достоинства, присвоенного Митрополии&quot;[5].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Другий Вселенський Собор (381 р.) уточнює цей принцип &quot;територіальної еклезіології&quot;, розмежовуючи кордони територій різних помісних Церков. Із цього приводу у 2 каноні згаданого Собору зазначено: &quot;Областные епископы да не простирают своея власти на Церкви, за пределами своея области, и да не смешивают Церквей, но, по правилам, Александрийский епископ да управляет Церквями токмо Египетскими; епископы восточные да начальствуют токмо на Востоке, с сохранением преимуществ Антиохийской Церкви, правилами Никейскими признанных; также епископы области Ассийския да начальствуют токмо в Ассии. Епископы Понтийские да имеют в своем ведении дела токмо Понтийския области, Фракийские токмо Фракии. Не быв приглашены, епископы да не преходят за пределы своея области для рукоположения, или какого-либо другого церковного распоряжения. При сохранении же вышеписанного правила о церковных областях, явно есть, яко дела каждыя области благоучреждати будет Собор тоя же области, как определено в Никее. Церкви же Божии, у иноплеменных народов, долженствуют быти правимы, по соблюдавшемуся доныне обыкновению Отцев&quot;[6]. Цей Собор також визначив шлях до системи пентархії або п&apos;яти древніх патріархатів (Рим, Константинополь, Александрія, Антиохія та Єрусалим), стверджуючи у 3 каноні, що &quot;Константинопольский епископ да имеет преимущество чести по Римском епископе, потому что град оный есть новый Рим&quot;[7].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Навіть із політичним піднесенням Константинополя, нової столиці імперії, ми не бачимо утвердження поняття &quot;національна церква&quot;, а, навпаки, поширеним є поняття &quot;територіальна церква&quot;. Нарешті, IV Вселенський Собор (Халкидон, 451 р.) уточнив зміст 2 правила II Вселенського Собору, стверджуючи в 1 правилі, що &quot;от святых отец, на каждом соборе, доныне изложенные правила соблюдати признали мы справедливым&quot;[8], і постановив у 28 правилі, що &quot;митрополиты областей, Понтийския, Асийския и Фракийския, и такожде епископы у иноплеменников вышереченных областей, да поставляются от вышереченного святейшего престола святейшия Константинопольския Церкви&quot;[9]. У наш час, коли поняття &quot;національна церква&quot; набуває дедалі більшого розвитку, показовим є те, що це 28 халкидонське правило породжує непорозуміння, яке переходить навіть у полеміку.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, ми побачили, як поступово вимальовувалася система (але не установа) пентархії. Це та сама система, яку вихваляв імператор Юстиніан в епоху, відому своєю &quot;візантійською симфонією&quot;, тобто гармонією між церковною і державною владою. Але у цей період ми зовсім не бачимо появи поняття &quot;національна церква&quot;. Імператор Юстиніан справді побачив у пентархії, яку використовував Халкидон, деяку подібність еклезіологічного синтезу між монархічною та політичною концепціями Церкви, які пропагували централізацію у столиці імперії, і поліфонічною концепцією, яка відображала нікейську еклезіологію, що її сповідували александрійці. Отже, пентархія являє собою систему (а не установу), засновану саме на принципі &quot;територіальних церков&quot;, а не на концепції &quot;національної церкви&quot;. Ця система є свідченням твердого наміру Церкви зберегти і затвердити синодальність (соборність) у найвищому адміністративному церковному управлінні.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ЗАРОДЖЕННЯ &quot;НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ&quot; В ЄВРОПІ В ЕПОХУ РЕФОРМАЦІЇ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Із XVI ст. визначенням &quot;національний&quot; починають послуговуватися в Європі, тобто в епоху появи сильних панувань, наявним прагненням яких було отримати владу над Церквою[10]. Це була епоха Реформації в Європі, розпочата Мартіном Лютером у 1517 р. І в цей же час також виникли три основних рухи, де й зародилася концепція &quot;національної церкви&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Насамперед, це - англіканізм, який виник унаслідок розриву короля Англії Генріха VIII з Римом в 1533 р. Причиною була відмова з боку Риму дати королеві канонічний дозвіл на розлучення. Після голосування в Парламенті щодо закону, за яким духовенство відмовилося підкорятися римській юрисдикції, Генріх VIII зажадав від духовенства дати йому присягу такого змісту: &quot; Ми визнаємо, що Його Величність є єдиним заступником і верховним учителем, і що, оскільки заповідь Христа це дозволяє, Він є верховним главою англійської Церкви і її духовенства&quot;[11]. Отже, Англійська Церква стала зародком першої &quot;національної церкви&quot; на чолі зі своїм королем (або королевою) Англії.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;У надрах німецького католицизму, цієї ж епохи, Микола Гонтеймський, вікарій Тревського архієпископа, під псевдонімом Юстіна Февронія засновує рух жозефізму. Рух цей започатковано Емською &quot;Пунктуацією&quot; в 1786 р., документом, виданим трьома архієпископами і принцом-єпископом Зальцбурга з нагоди заснування апостольської нунціатури в Мюнхені. Єпископи захищають свої права від &quot;домагань&quot; пап і вимагають повної незалежності.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Водночас у Франції виникає галіканство, рух, прихильники якого домагалися отримати владу управління над Церквою і мати автономію від Ватикану. У цю епоху &quot;посадові особи не припиняють мріяти про національну церкву, засновану на доктрині консильяризму, де право духовного управління перейшло б до влади, яка б складалася з мирян. Вони все ще не втрачають надії взяти реванш за Конкордат 1516 р. і відібрати у папи право давати канонічні інституції єпископам та абатам&quot;[12]. Хоча ми й не знаходимо в текстах того часу визначення &quot;національний&quot;, сучасні історики, все ж таки, часом називають галіканську церкву &quot;національною церквою&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Звичайно, ми не можемо звинуватити англіканізм, жозефізм і навіть галіканство в тому, що вони стали моделлю концепції &quot;національної церкви&quot;. Але ці три рухи XVI ст., століття Реформи, несуть у собі зародок релігійного націоналізму, тенденцією якого було змішувати владу мирську й духовну, що згодом набуде форми &quot;національної церкви&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Історія взаємовідносин лютеранських церков із державою багато в чому прояснює розуміння того, що відбувалося в Росії у XVIII столітті. Справді, Петро I скасував патріаршество в Російській Церкві в 1721 р., прийнявши за зразок модель &quot;національних церков», яка вийшла із протестантизму, де главою Церкви є не єпископ, згідно з еклезіологічним ученням Древньої Церкви, а глава держави в особі короля. Петро I замінив патріаршество заснуванням Святішого Синоду на чолі з обер-прокурором, який виконує накази царя. По суті, це було еклезіологічне перекручення, яке спричинило тяжкі наслідки для церковного життя[13].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Необхідно зауважити, що концепція &quot;національної церкви&quot; створює чимало проблем у царині еклезіології, і не тільки в православ&apos;ї. Наприклад, англіканізм, звідки, здебільшого, виджерелюються дані концепції. Нині англікани розуміють під терміном &quot;національна церква&quot; кожну Церкву, яка є частиною загального життя нації і як така визнана державним законодавством. У принципі, їхня Церква, Церква Англії, обмежується територією британської держави. Отже, француз не може стати членом цієї Церкви, не будучи британським громадянином. Однак ця Церква має владу адміністративного управління стосовно європейської єпархії. Цей факт робить Англійську Церкву &quot;національною&quot; Церквою, але з екстериторіальним повноваженням. Проте це не є правилом для інших країн британського Коммонвелса, оскільки спілкування англікан в усьому світі здійснюється за допомогою автономних церков, кожна з яких має своє власне канонічне право, а не керується універсальною для всіх системою. У цьому випадку &quot;національний&quot; критерій зливається з &quot;територіальним&quot;, що породжує ізоляцію однієї Церкви від іншої. Виникає також й інша проблема - спадкоємність. Одна з гілок Англійської Церкви, рух методистів, становить незалежне церковне тіло і не сприймається як розкольницька або як така, що розірвала відносини із Церквою. Одне слово, вочевидь, що у кожному з наведених випадків, спілкування (koinonia) цих &quot;національних церков&quot; взагалі не зберігається, а проблема паралельних церков навіть не усвідомлюється.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ І НАЦІОНАЛІЗМ XIX-XX СТОЛІТЬ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Французька революція 1789 р. дала новий поштовх для розвитку концепції &quot;національної церкви&quot;. &quot;Підготовлена філософією Просвітництва і ще раніше - протестантскою Реформою, Французька революція цілком змінила не тільки Францію, а й усю Європу, зокрема і православні країни&quot;[14].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Услід за цією Революцією протягом XIX-XX ст. у Європі виникло чимало націоналістичних рухів, девізом яких був принцип, що кожна національна спільнота має право сформувати свою власну державу. Ці націоналістичні рухи виражали своє задоволення або, навпаки, свій гнів, який, часом, доходив до заколоту, залежно від того, існувала чи ні така держава. Протягом історії ці рухи виступали за об&apos;єднання країн (як це відбувалося в Італії та Німеччині) або за розпад якоїсь імперії чи держави (як це трапилося з Оттоманською та Австро-Угорською імперіями, СРСР, Югославією або Чехословаччиною). Одночасно із цими рухами розвивалася концепція &quot;національних церков&quot; за сформованим на той час принципом, який передбачав заснування національної церкви, яка мала б одну назву з державою.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Таким чином, до цього принципу державного націоналізму приєднується релігійний націоналізм, який передбачає для кожної нації створення не тільки своєї власної держави, а й також своєї власної церкви, яка б, у свою чергу, захищала інтереси нації.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, немає нічого дивного у тому, що протягом XIX-XX ст. ми спостерігаємо в надрах Православної Церкви примноження числа автокефальних Церков, що набувають раптом &quot;національного&quot; характеру: Грецька Церква (1850 р.), Сербська Церква (1879 р.), Румунська Церква (1885 р.), Польська Церква (1924/1948 рр.), Албанська Церква (1937 р.), Болгарська Церква (1945 р.), Грузинська Церква (1943/1990 рр.), Церква Чехії і Словаччини (1946/1998 рр.)[15].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Релігійний націоналізм, що прийшов із Західної Європи вразив християнський Схід і створив проблему &quot;етнофілетизму&quot; (або &quot;релігійного філетизму&quot;), яка добре відома православним. Ця концепція, що отримала назву від грецьких термінів ethnos (нація) і phyle (раса, плем&apos;я), впровадила в церковне середовище принцип націоналізму, що змішує Церкву і націю. Звідси, за цим принципом, кожна нація повинна формувати не тільки свою власну державу, а й свою власну Церкву, юрисдикція якої поширювалася б не тільки на чітко визначену територію, а й на всю націю. Так виникла ідея формування помісної Церкви не за територіальним принципом, а за національним або лінгвістичним.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;10 вересня 1872 р. у Константинополі було скликано Всеправославний Собор, щоб розглянути питання стосовно болгар, які хотіли створити &quot;національну церкву&quot; без визначених географічних кордонів, з тим, щоб її юрисдикція була вселенською. Болгарська Церква визначала себе як &quot;національну&quot; Церкву з &quot;надтериторіальним&quot; повноваженням. Собор у Константинополі засудив цей філетичний релігійний націоналізм як церковну єресь, нагадуючи, що Церква не повинна змішуватися з будь-якою нацією чи расою: &quot;Філетизм, тобто відмінність, заснована на етнічному походженні або мові, і вимога чи здійснення виключних прав з боку однієї людини або групи людей однієї країни й однієї крові може мати певні підстави в секуляризованій державі, але... для християнської Церкви, яка являє собою духовне спілкування, навчене своїм Главою і Засновником розуміти всі нації в братському єднанні у Христі, філетизм є чужим і цілком неприйнятним. Утворення в будь-якому регіоні &quot;окремої&quot; Церкви, яка заснована за расовою ознакою і приймає тільки вірних одного народу, виключаючи інші етноси, а також якою управляють тільки пастирі цієї ж нації, як цього бажають прихильники філетизму, є явищем безпрецедентним...&quot;[16]&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&quot;НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА&quot; Й АВТОКЕФАЛІЯ&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слід зазначити, що між поняттями &quot;національна Церква&quot; і &quot;автокефалія&quot; існує вагома відмінність. Якщо ототожнити &quot;автокефальну&quot; Церкву з &quot;національною Церквою&quot;, то необхідно зауважити, що принцип автокефалії поглинає поняття &quot;національної Церкви&quot;, оскільки він передбачає спілкування (koinonia) помісних Церков[17].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Принцип автокефалії давній. Він бере початок у IV ст. і ґрунтується на 8 правилі III Вселенського Собору (Ефес, 431), яким проголошено автокефалію Кіпрської Церкви &quot;...начальствующие во святых Кипрских церквях да имеют свободу, без притязания к ним и без стеснения их, по правилам Святых Отец и по древнему обыкновению, сами собою совершати поставление благоговейнейших епископов&quot;[18]. Отже, автокефалія дає право для будь-якої Церкви, області або чітко визначеної території самій обирати (auto) свого главу або свого предстоятеля (kephale), підтримуючи при цьому спілкування (koinonia) з іншими помісними церквами, &quot;по правилам Святых Отец и по древнему обыкновению&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Це давнє поняття автокефалії часто плутали із запозиченою на Заході концепцією &quot;національної церкви&quot;, яка була досить поширеною на Сході в той час, коли православні перебували під оттоманським ярмом. В умовах поневолення та окупації ідея створення для кожної нації своєї держави і своєї Церкви поставала чимось на зразок визволення.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Греція першою звільнилася від оттоманського поневолення у 1830 р. завдяки націоналістичному руху, яким керував із Франції Адамантіос Кораїс. Новий король Грецького Королівства, який прибув із Німеччини і перебував під впливом протестантських моделей, хотів добитися визнання самопроголошеної &quot;національної&quot; Церкви - Церкви Грецького Королівства, і бажав, щоб нею управляв синод на чолі з королем. Після тривалого замовчування щодо цього релігійного націоналізму Вселенський патріархат проголосив автокефалію Грецької Церкви в 1850 р., главою якої став Афінський архієпископ.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Автокефалія, отримана канонічним шляхом, з одного боку, зберігає і визнає національну відмінність, характерну в конкретних територіальних межах, і виходить за її межі, зберігаючи, з іншого боку, спілкування різних помісних Церков. Таким чином, автокефалію слід розглядати з богословської, а не з юридичної позиції. Існує величезна відмінність між поняттями &quot;автокефальна Церква&quot; і &quot;національна Церква&quot;, так само як існує величезна відмінність між створеним і нествореним, між природою і благодаттю. Нація - природна категорія, тоді як автокефалія є категорією зв&apos;язку (тобто такою, що встановлює відносини)[19].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Говорячи про автокефалію, ще слід додати, що її структура ґрунтується на еклезіологічному вченні ап. Павла, згодом затвердженому канонами соборів. Виходячи із цього вчення, Церква, заснована в будь-якому регіоні за принципом спілкування (koinonia) помісних Церков, не відповідає поняттю &quot;національної&quot; Церкви, яка визначається стосовно держави, іменем якої її названо, і відображає принципи релігійного націоналізму, крайні форми якого зашкоджують їй і призводять до ізоляції. У цьому сенсі концепція &quot;національної&quot; Церкви призводить, з одного боку, до певної втрати вселенськості Православної Церкви як Церкви &quot;єдиної, святої, соборної і апостольської&quot; і, з другого, - до секуляризації. Це зазначав уже Великий Константинопольський Собор у 1872 році: &quot;Расовий егоїзм, який розвивається у кожній з етнічних (&quot;національних&quot;) Церков, настільки пригнічує релігійні почуття, що важко стає одній із цих Церков спостерігати і мати відносини з іншою, як цього потребує християнський обов&apos;язок. Відтак, усе це чиниться заради етнічних (&quot;національних&quot;) інтересів. До того ж, расові і секулярні інтереси, на превеликий жаль, поглинають серця людей, заважають релігійному спілкуванню з іншими народами в таїнствах і священнодійстві. Отже, божественні і священні предмети цілком зводяться до людського рівня, секулярний інтерес переважає над духовним і релігійним. Кожна етнічна (національна) Церква шукає тільки їй властиве, і догматові &quot;Церкви єдиної, святої, соборної і апостольської&quot; завдається смертельного удару. Якщо ситуація є такою, а вона справді саме така, то філетизм перебуває у цілковитій суперечності з духом і вченням Христовим, і є йому противним&quot;[20].&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ця проблема чітко виражена в середовищі еміграції. Православна &quot;діаспора&quot; від цього потерпає. Насправді ж, ідеться про прямі наслідки концепції &quot;національної&quot; Церкви з &quot;екстериторіальною&quot; владою. Наприклад, узяти хоча б греків. Вони будували церкви, щоб у них були грецькі церкви. Але, будучи православними, важливим для них було відрізнятися не від католицьких, англіканських та інших церков, а відрізнятися своєю грецькою національністю від російських, болгарських чи сербських церков. Змішуючи богослов&apos;я з політикою, Христа і Його Церкву - з нацією та її державою, релігійний націоналізм став у ХХ ст. не чимось іншим, як сучасним ідолопоклонством.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ВИСНОВОК&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, нові дослідження поняття &quot;національна церква&quot; допомогли виявити багато історичних фактів, які протягом століть сприяли формуванню цього явища. Слід зробити кілька висновків щодо наведених фактів, над якими ми щойно розмірковували.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Концепція нації, у тому вигляді, як її розглядають нині, є концепцією відносно новою. Вона бере свій початок із націоналістичних рухів XIX-XX ст., які виникли в результаті Французької революції. Ця концепція відрізняється від поняття &quot;етнос&quot; або &quot;народ&quot;, яке зустрічається в Письмі й позначає народ-неєвреїв. Також поняття &quot;нації&quot;, що зустрічається в канонах, означає населення певної території чи регіону.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Концепція &quot;національної церкви&quot; виникла на Заході в епоху Реформації, коли сильні держави прагнули захопити владу над Римською Церквою. Із піднесенням націоналізму в XIX ст. вона розвивається, піддавшись спокусі змішування влади неперебутньої із владою скороминущою, спасіння людей з інтересами нації, Христа і Його Церкви - з нацією та її державою.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Концепція &quot;національної церкви&quot; не має основи в канонічній традиції Церкви і тому не може бути прийнята православною еклезіологією. Для того, щоб зберегти вірність Переданню Церкви, яку дотримують &quot;повсюди, завжди і усі&quot;, прийнятнішим є застосування концепції &quot;територіальної&quot; або &quot;помісної&quot; Церкви, яка відображає вираження повноти Христової Церкви, заснованої в певному місці (місті, регіоні чи країні), і зберігає повноту спілкування із &quot;Церквою Христовою, поширеною по всіх світах&quot;, &quot;навіть до краю землі&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Принцип &quot;автокефальної&quot; Церкви, який дає право єпископам цієї території обирати свого предстоятеля для того, щоб це не зашкоджувало спілкуванню помісних Церков, виник у Православній Церкві, починаючи з IV ст., на основі територіального принципу і повноти доктринального й дисциплінарного спілкування помісних Церков.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Отже, ми повинні розуміти концепцію &quot;автокефальної&quot; Церкви у значенні територіальних Церков. &quot;Кожна православна нація, кожна епоха живе своїм власним колективним буттям, - грецьким, російським, латинським, африканським, середньовічним або сучасним тощо. Але цей персональний спосіб вбирання культури не перероджується на колективну відособленість та індивідуалізм. Він також не застигає в різних &quot;обрядах&quot;. Використовуючи термінологію преп. Максима Сповідника можна сказати, що кожний православний народ відрізняється від іншого своїм власним tropos, способом свого особистісного і невизначального буття, але всі мають однаковий logos, володіють однаковими сутнісними властивостями, однаковим &quot;визначенням&quot; навіть у сфері культури&quot;[21]. Якщо Церква Христова може виражатися у своїй повноті в територіальних межах однієї держави і проникати у звичаї нації, то це аніскільки не зменшує повноту цієї ж Христової Церкви, що виражає себе в територіальних межах сусідньої держави, оскільки Христос Єдиний і Єдина Церква, яка сповідує Православну віру.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;У час, коли релігійний націоналізм виникає знову, важливо в історичному контексті усвідомити той факт, що Православна еклезіологія завжди захищала принцип &quot;територіальності&quot; і засуджувала &quot;релігійний націоналізм&quot;, який є причиною багатьох ускладнень у спілкуванні між помісними церквами сьогодні. Застосування гетеродоксальної (інославної) еклезіології не могло не спричинити труднощів. І лише визнанням наших помилок ми, можливо, зможемо, за допомогою Божою, коли-небудь позбутися цих труднощів.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Переклав із французької Роман Тодер&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Часопис &quot;Дух і літера&quot;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[1] Див.: В. Basdevant Gaudement, &quot;Eglise nationale, histoire d&quot;une expression&quot;, L&apos;annee canonique 43 (2001), p. 15-24.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[2] &quot;Апостольські правила&quot; складають збірник церковних канонів, що входять до складу канонічного корпусу Православної Церкви, датованого III-IV ст., і мають антиохійське походження.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[3] Цит. за: Правила Святых Апостолов и Святых Отец с толкованиями. М., 1876. С. 74-75.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[4] Цит. за: Правила Святых Вселенских Соборов с толкованиями. М., 1877. С. 23.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[5] Цит. за: Правила Святых Вселенских Соборов с толкованиями. М., 1877. С. 28.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[6] Там само. С. 83-85.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[7] Там само. С. 87-88.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[8] Там само. С. 152.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[9] Цит за: Правила Святых Вселенских Соборов с толкованиями. М., 1877. С. 244.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[10] Пор. принцип, датований XVI ст.: &quot;Cujus regio, ejus religio&quot;.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[11] Цит. за: B. Dupuy. &quot;Anglicanisme&quot;, Encyclopaedia Universalis, t. 2, Paris, 1996, p. 413.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[12] J. Delumeau, &quot;Gallicanisme&quot;, Encyclopaedia Universalis, t.10, Paris, 1996, р.59.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[13] Див.: H. Legrand, &quot;Les relations entre l&apos;Eglise et l&apos;Etat dans la tradition luthérienne allemande et nordiques&quot;, L&apos;année canonique 43 (2001), p.32. А також: Флоровский Г., прот. Пути Русского Богословия. Париж, 1937. С. 82-89.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[14] Archimandrite Placide Deseille, &quot; Tous, vous кtes un dans le Christ: Le people de Dieu dans l&apos;Empire et parmi les nations &quot;, Les Nations dans l&apos;Eglise, Paris, Comité orthodoxe des Amitiés franзaise dans le monde, 1989, р. 16.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[15] У дужках ми вміщуємо дату проголошення автокефалії (а не заснування патріаршества), кожної з помісних Православних Церков. Ці проголошення були, здебільшого, самопроголошенням автокефалії, спричиненим релігійним націоналізмом, як, наприклад, у Греції (1833 р.), Румунії (1865 р.), Болгарії (1870 р.) і Албанії (1922 р.). Слід зазначити, що Грузинська, Болгарська і Сербська Церкви стали автокефальними набагато раніше (V ст. - Грузія, X ст. - Болгарія, XIII ст. - Сербія), але їх автокефалія не була тривалою: щодо них йдеться про нове проголошення автокефалії. Російська Православна Церква також проголосила автокефалію Православної Церкви в Америці в 1970 р. Сьогодні ця автокефалія визнається не всіма Православними Автокефальними Церквами.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[16] Патріарші й синодальні послання стосовно болгарського питання. Цит. за: Metropolite Maxime de Sardes, Le patriarcat ecumenique dans l&apos;Eglise orthodoxe, Paris, 1975, р. 378-387.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[17] Див.: Archimandrite Grigorios (Papathomas), &quot; La dialectique entre &quot; nation étatique &quot; et &quot; autocéphalie ecclésiale &quot;, L&apos;année canonique 43 (2001), p.75-92.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[18] Цит. за: Правила Святых Вселенских Соборов с толкованиями. М., 1877. С. 131-132.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[19] Див.: Archimandrite Grigorios (Papathomas), &quot; La dialectique entre &quot; nation étatique &quot; et &quot; autocéphalie ecclésiale &quot;, L&apos;année canonique 43 (2001), p. 88.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[20] Патріарші і синодальні послання щодо болгарського питання. Цит. за: Metropolite Maxime de Sardes, Le patriarcat ecumenique dans l&apos;Eglise orthodoxe, Paris, 1975, р. 386-387.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;[21] Archimandrite Placide Deseille, &quot; Tous, vous êtes un dans le Christ: Le peuple de Dieu dans l&apos;Empire et parmi les nations &quot; dans Les Nations dans l&apos;Eglise, p.18.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; &lt;a href=&apos;http://orthodoxy.org.ua/uk/bogoslovya/2008/07/15/17348.html&apos; rel=&apos;nofollow&apos;&gt;http://orthodoxy.org.ua/uk/bogoslovya/2008/07/15/17348.html&lt;/a&gt;</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/33588.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>9</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/33310.html</guid>
  <pubDate>Tue, 08 Sep 2009 08:52:56 GMT</pubDate>
  <title>ПОЛОНЕЗ</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/33310.html</link>
  <description>&lt;lj-embed id=&quot;3&quot; /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Музыка Михаила Огинского.&lt;br /&gt;Стихи Вячеслава Шарапова.&lt;br /&gt;Исполняют «Песняры».&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Великолепный вокал!</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/33310.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>1</lj:reply-count>
</item>
<item>
  <guid isPermaLink='true'>http://evtelis.livejournal.com/32670.html</guid>
  <pubDate>Wed, 02 Sep 2009 18:03:28 GMT</pubDate>
  <title>Красная Шапочка для украинских восьмиклассников...</title>
  <link>http://evtelis.livejournal.com/32670.html</link>
  <description>Сегодня старшему сыну видали учебник по украинской литературе.&lt;br /&gt;В разделе ЮМОР И САТИРА поместили сказочку Евгэна Дудара «Червона Шапочка». &lt;br /&gt;В конце сказочки авторы учебника прибавили несколько вопросов.&lt;br /&gt;Вот один из них: «Что есть общего между одноименными сказками Евгэна Дударя и Шарля Перро?»&lt;br /&gt;Вопрос риторический...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ЧЕРВОНА ШАПОЧКА&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарнесенька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її називали Червоною Шапочкою. &lt;br /&gt;Одного разу мама каже Червоній Шапочці:&lt;br /&gt;— Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.&lt;br /&gt;Як у справжній казці, бабуся жила за лісом. &lt;br /&gt;— Тільки спіши, — каже мати, — поки сонечко високо.&lt;br /&gt;Червона Шапочка пішла.&lt;br /&gt;Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З’їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує: &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ах, эта красная рябина&lt;br /&gt;Среди осенней желтизны,&lt;br /&gt;Я на тебя смотрю, любимый,&lt;br /&gt;Теперь уже со стороны…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.&lt;br /&gt;— А-а-а! — Гаркнув. — Червона Шапочка. Попалася! Зараз я тебе з’їм! &lt;br /&gt;Червона Шапочка озирнулася. Цвиркнула через густонапомаджену губу:&lt;br /&gt;— Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила — дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.&lt;br /&gt;Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:&lt;br /&gt;— Поїхали:&lt;br /&gt;— Куди? — перелякався Вовк.&lt;br /&gt;— Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев’яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув. &lt;br /&gt;Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під’їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:&lt;br /&gt;— Чао предкам!&lt;br /&gt;— Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся. — А ти де в таку рань тут узялася?&lt;br /&gt;— Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка. — Якщо маман питатиме, де була я, скажеш, у тебе ночувала.&lt;br /&gt;— Господь з тобою, дитино! А ти хіба не з дому?..&lt;br /&gt;— Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.&lt;br /&gt;— Нема, дитино, — каже бабуся. — Бо я хворіла.&lt;br /&gt;— Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.&lt;br /&gt;Бабуся витріщилася на внучку.&lt;br /&gt;— Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.&lt;br /&gt;Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв’язала. Подала Червоній Шапочці свою пенсію. &lt;br /&gt;— На. Нема більше.&lt;br /&gt;— Тоді я тебе з’їм! — налякала Червона Шапочка.&lt;br /&gt;Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець.&lt;br /&gt;Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування. Бабусі:&lt;br /&gt;— Не маю, внучечко! Їй-богу, більше не маю!..&lt;br /&gt;Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає:&lt;br /&gt;— Хто тут бабусю ображає?&lt;br /&gt;Червона Шапочка криво осміхнулася:&lt;br /&gt;— А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний. Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...&lt;br /&gt;Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жижки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білочубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.&lt;br /&gt;Що далі діялося в бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.&lt;br /&gt;Де вона блукає, досі ніхто не знає.&lt;br /&gt;Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...</description>
  <comments>http://evtelis.livejournal.com/32670.html</comments>
  <lj:security>public</lj:security>
  <lj:reply-count>2</lj:reply-count>
</item>
</channel>
</rss>

